ІІІ Международная научно-практическая интернет-конференция

Неонекласична картина реальності, яку почало вибудовувати наукове співтовариство наприкінці ХХ ст., часто незрозуміла й незвична не лише з погляду класичної, але й некласичної раціональності. Екологічний світ у новітній інтерпретації перетворюється в «хаотичний», «дивний», «екзотичний», такий, що перебуває у постійному становленні. За словами Г.Розенберга та І.Смелянського, тепер екологічні системи уявляються як суцільний потік різноманітних порушень їх структури. Жодних стабільних систем немає. Усі вони в кожний даний момент часу – мозаїка плям, у різній ступені порушених і відновлених. Порушення – чи не єдиний інструмент створення всіх видів гетерогенності. Тепер уже стабільність (чи радше стаціонарність) виявляється рідкісним острівцем в океані змін – знищення й відродження.