29–30 November, 2014
Маълумки Марказий Осиёда сўғдийлар, сомонийлар, қорахонийлар, хоразмшохлар хукмронликлари замонида маърифатпарвар шох ва хокимлар сарой кутубхоналарини ташкил этиб, уларда нихоятда қимматбахо ва нодир китобларни сақлаганлар. Бунга инсон сифатида Абу Али Ибн Сино фойдаланиш шарафига муяссар бўлган Бухородаги салтанат–сарой кутубхонасини олиш мумкин. Бу анъана Амир Темур ва темурийзодалар замонида хам давом этади. Тиббиёт китобларини қизиқиб ўқиган машҳур тарихчи В.В.Бартолднинг ёзишича Улуғбек Абу Али ибн Синонинг “Тиббиёт қонунлари” жуда синчиклаб ўқиб чиққан. Улуғбек ахоли саломатлигини яхшилаб ва касалликларни даволаш масаласига ахолида эътибор берган. Шу мақсадда Самарқандда махсус касалхона қурдирган. Бу касалхонага бошлиқ этиб ўша вақтларда машхур бўлган табиблардан Бурхониддин Нафис ибн Аваз Кермонийни тайинланган бу хаким Улуғбекнинг шахсий табиби бўлган.
Стаття про зв’язки з українцями в еміграції, їхній внесок у культурно-просвітницький рух в Україні та світі. У першій Світовій війні чи не найбільшої недолі зазнали українці. Тому багато країн світу прийняли наших політичних емігрантів, серед них були люди високо освічені, які знали, які зуміли на зразок Львівської, утворити “Просвіту” далеко на чужині, де проживало хоч трохи українців.
Question of social justice and safeguarding of peace and consent in society was in the centre of attention and creative activity of Saeed Ahmad ibn Mavlana Jaloliddin Hojagi Kasani Mahdumi A’zam, the great successor and eminent theorist of Naqshbandiya teaching and it was indicated by historical and literary sources of the XV-XVI centuries.
Тарихдан маълумки, кийимлар инсоният турмуш-тарзи тараққиёти билан чамбарчас боғлиқ тарзда юзага келган. Қолаверса инсоният тарихидаги илк энг муҳим ихтиролардан бири айнан кийимни ихтиро қилинганидир. Чунки инсониятни ҳайвонот оламидан унинг тафаккур қобилияти ажратиб турса, ушбу таффаккурнинг бир меваси либосдир. Қолаверса айнан кийим инсонларни ҳайвонот оламидан ажратувчи муҳим ташқи аломатлардан биридир.
Освіта та професійна підготовка є фундаментом людського розвитку та прогресу суспільства. Вони також виступають гарантом індивідуального розвитку, плекають інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал суспільства. Надважливе значення освіти та професійної підготовки у розвитку людських ресурсів, визнання їх високими цінностями людини та суспільства обумовило прийняття Міжнародною організацією праці у 1975 р. Конвенції про розвиток людських ресурсів.