ХXХІІI Міжнародна науково- практична інтернет-конференція

Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку системи конституційно-правового регулювання політичних відносин в Україні передбачає докладне дослідження специфіки функціонування і розвитку тих базових демократичних інститутів, які покликані забезпечувати загальний суспільний і державний розвиток України як сучасної демократичної, правової і соціальної держави. Зважаючи на те, що сама демократія часто описується в термінах одного з політичних режимів, так наприклад визнаний в Україні фахівець в теорії держави і права О.Ф. Скакун характеризує демократію наступним чином: «це політична організація влади народу, при якій забезпечується рівна участь всіх і кожного в управлінні державними й суспільними справами, виборність основних органів держави і законність в функціонуванні всіх суб’єктів політичної системи суспільства, забезпечення прав і свобод людини та меншості відповідно до міжнародних стандартів» [5, с. 237], не викликає сумніву, що саме політичні відносини часто складають основний предмет конституційно-правового регулювання, коли мова ведеться про утвердження або вдосконалення конкретних демократичних інститутів.

Демократизація сучасних політичних і правових систем держав пострадянського простору спрямована на впровадження європейських стандартів розвитку громадянського суспільства, реформування механізму захисту прав і свобод людини і громадянина, вдосконалення та гуманізацію національного законодавства тощо… Як і країни світового співтовариства, держави пострадянського простору постійно змінюються, трансформуються, деякі «вириваються вперед», створюючи високорозвинені в соціально-економічному відношенні групи, для інших характерні низькі темпи розвитку. Світовий політичний процес розгортається в окремих країнах, на регіональному й глобальному рівнях як сукупна діяльність соціальних спільнот та інститутів, організацій і окремих осіб, що мають політичні цілі та безпосередньо впливають на формування громадянського суспільства, суб’єктами якого на світовій арені є народи, держави, суспільні рухи та організації. У силу цього політичний процес набуває власного змісту, специфічних рис та закономірностей розвитку.

Проблеми безпеки завжди були і залишаються актуальними для людини, суспільства, людства. Безпека є найнеобхіднішою з потреб, її вироблення не може зупинитися на жодну мить. Вона є одним із головних показників життя. Річ у тім, що для безпеки людей необхідне впровадження відповідних заходів, але останні пов’язані з певними обмеженнями прав і свобод людини та громадянина. З огляду на це формування безпечного суспільства, встановлення оптимального балансу між безпекою та свободою, а тим самим і визначення поняття злочинів проти громадської безпеки є однією з актуальних проблем демократичної, правової держави. Проте досі правозастосовною практикою більшість норм КК України про кримінально-правову охорону громадської безпеки від суспільно небезпечних посягань опрацьовано недостатньо, виникають труднощі щодо їх кваліфікації, відмежовування від інших злочинів.

Становлення України як правової держави та розвиток у ній громадянського суспільства з високим рівнем захисту прав та свобод людини і громадянина обумовлює впровадження у практику загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних стандартів Ради Європи та Європейського Союзу, спрямованих на вдосконалення вітчизняної правової системи, підвищення ефективності і прозорості роботи органів державної влади.

У сучасному кримінальному законодавстві тема конкуренції та колізії кримінально-правових норм є актуальною в зв’язку з тим, що по-перше існує необхідність забезпечення внутрішньої єдності правових норм, їх збалансованості та узгодженості і по-друге науковцями та правниками наводяться спірні судження про правила подолання окремих видів конкуренції. Поряд із узгодженістю самих правових норм, зокрема норм кримінального закону, необхідно також узгоджено здійснювати їхню реалізацію. Особливу складність у реалізації кримінального закону викликають нетипові ситуації його застосування, однією з яких є конкуренція кримінально-правових норм.

Протягом тисячолітьвсесвітньої історії людство пройшло довгий шлях до єднання на засадах верховенства права, прийняття Загальної декларації прав людини та визнання особистої автономії, людської свободи керувати собою, організувати власне життя на свій розсуд відповідно до власних цінностей, переконань і бажань, розпоряджатися своєю долею і власними правами (термін "автономія" у перекладі з грецької якраз означає "власне право"). У цій статті викладається авторське бачення глобального історико-правового процесу становленнясучасноїлюдиноцентричної правової культури відповідальної свободи, персонального буття джерелом власного права.