ХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Постановка проблеми. Історія людства – це історія створення штучного середовища існування. Науково-технічна революція, потужне посилення технічної озброєності людини виявляє його повну залежність від ресурсів живої і неживої природи. Стрімкий розвиток промисловості, що почався наприкінці ХІХ століття за досить короткий час привів людство до глобальних криз, і, насамперед, до сучасної екологічної кризи, поставив під загрозу саме існування людства. Тому найважливішим сьогодні є шлях подальшого розвитку цивілізації, який буде спрямований на запобігання та подолання глобальної екологічної катастрофи, на підтримку і збереження рівноваги сучасної цивілізації з, уже в значній мірі модифікованою нею, природою. У зв'язку з цим виникають кардинальні світоглядні зміни всієї системи цінностей техногенної цивілізації, існує необхідність пошуків ефективних засобів гуманізації відносин між людиною, суспільством і природою. Можна сказати, що ХХІ століття – це час вирішення екологічних проблем, час екологічної освіти суспільства. Головною складовою стратегії екологічної безпеки є екологізація суспільної свідомості. Цього можливо досягнути лише за допомогою організації системи екологічної освіти молоді з позицій міждисциплінарності техногенних, екологічних і соціальних чинників.

Суғориладиган ерларни ҳар томонлама яхшилаш, унинг унумдорлигини ва иқтисо¬дий самарадорлигини ошириш – бу республикамиз халқ хўжалиги тармоқларини, жумладан қишлоқ хўжалигини юритишнинг илмий тизими асослари ва ердан юқори маҳсулдорлик билан фойдаланишдир. Ҳозирги пайтда суғориладиган ерларнинг турли омиллар таъсирида ифлосланиши кўпаймоқда. Бунга саноат корхоналари, автомобил ва темир йўл, аэропортлар, шунингдек пестицид, ўғитларни нотўғри қўллаш каби омилларни кўрсатиш мумкин.

Ряд міжнародних конвенцій та внутрішнє законодавство України стимулюють розвиток ринку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Використання ВДЕ дозволяє поліпшити екологічну ситуацію, стимулює ринок праці та розвиток новітніх технологій [1-3]. В Україні будуються та функціонують сонячні та вітрові електростанції, станції, що працюють на біомасі тощо. Зокрема, на півдні та заході України доцільним є встановлення вітряків. Окрім підключення ВЕС до електромережі, є альтернативні способи використання енергії вітру. Для сільської місцевості та промислових підприємств певного типу доцільним є використання енергії вітру для водокачки.

Масштаби екологічної кризи та її наслідки змушують звертатись до теми взаємин між людиною та природою. Етичні та світоглядні засади подолання глобальних, в тому числі екологічних, проблем людства набувають значного поширення. Адже все більш усвідомленим стає невідповідність промислово-технічного та наукового розвитку людства з моральнісно-етичною оцінкою наслідків такого поступу. Нажаль проблема забруднення навколишнього середовища залишається у тіні нашого щоденного життя. Люди, навіть попри сучасну суспільно-політичну втому, швидше протестуватимуть з політичних чи соціально-економічних мотивів, аніж з причини брудної води, яку вони п’ють, загазованого повітря, яким дихають, чи плодів хімізованого ґрунту, які споживають [1, с. 89].

Весьма важным, абсолютно незаменимым для жизни естественным компонентом окружающей среды, природы и биосферы является вода. Проблема исчезновения Аральского моря, является общей экологической катастрофой всего мира. Ныне самого Аральского моря практически не существует, погибла его экосистема, пыль и соль с обнажившегося дна разносятся по всей территории Земли, нанося вред окружающей нас среде и здоровью людей. Ядовитые соли Аральского региона обнаружены в крови пингвинов Антарктиды, на ледниках Гренландии, а также в лесах Норвегии, на полях Беларуси и т.д. Аральское море – некогда существовавшее бессточное соленое озеро в Средней Азии. Оно расположено между Казахстаном (Кызылординская и Актюбинская области) и Узбекистаном, в Восточном Устюрте. До начала обмеления занимало четвертое место по величине в мире и обладало высокой биологической ценностью. Проблема возникла в результате интенсивного освоения пустынь и расширения площадей орошаемых земель без учета экологических нужд окружающей среды, а также потребностей сохранения самого Аральского моря. За период c 1960 по 1990 годы площадь орошения в бассейне Аральского моря выросла с 5,6 до 7,4 миллиона гектаров. За 40 лет (1960-2000) Аральское море недополучило почти 950 км 3 речных вод, в результате уровень моря снизился, объем сократился на три четверти, а площадь зеркала воды – более чем наполовину.

Життя сучасної людини потребує функціонування заводів і фабрик, що виробляють необхідну продукцію. Поряд з цим на сучасному етапі розвитку України постає проблема загрози екологічній безпеці. У першу чергу це пов’язано з байдужним відношенням до навколишнього середовища з боку працівників промислових підприємств, які мають за мету максимізацію прибутку навіть шляхом екологічного забруднення. Це зумовлює утворення на території України щорічно від 700 до 800 млн. тонн відходів. Для вирішення цих проблем та зниження негативних змін у навколишньому середовищі необхідно постійно застосовувати комплексні профілактичні заходи у виробництві продукції та послуг, що сприяє підвищенню економічної, соціальної, екологічної ефективності та зниженню ризиків негативних змін у навколишньому середовищі. Серед таких заходів слід виділити модель екологічно чистого виробництва (ЕЧВ) яка широко застосовується у західних країнах й більш відома як «стратегія чистого виробництва». Впровадження моделі екологічно чистого виробництва дозволить підвищити конкурентоспроможність підприємств шляхом отримання економічного та екологічного ефекту, підвищити їх прибутковість, сприятиме створенню передумов реалізації стратегії індустріального розвитку національної економіки на інноваційних принципах та її модернізації [2].

Охрана окружающей среды в настоящее время — одна из насущных задач человечества. Наука, изучающая условия существования живых организмов и взаимосвязи между организмами и средой, в которой они обитают, называется экологией. Термин «экология» (от греческого «ойкос» — дом, жилище и «логос» — наука) был предложен более 100 лет назад немецким естествоиспытателем Э.Гекелем. Он понимал экологию как «науку о взаимоотношениях живого существа с окружающей его средой». Мировой опыт показывает, что основой успешного решения экологических проблем и предотвращения экологических катастроф является экологизация социально-экономической системы любого государства. Проблема охраны окружающей среды на военных полигонах требует в настоящее время особого внимания и своего разрешения. Актуальность данной проблемы подчеркнута в Концепции экологической безопасности Республики Казахстан на 2004- 2015 гг., одобренной Указом Президента Республики Казахстан от 3 декабря 2003 г. В Концепции указано: поскольку в решении ряда задач космическим средствам нет альтернативы, то снижение воздействия ракетно-космической деятельности на окружающую среду и здоровье населения, обеспечение экологической безопасности ракетно-космических комплексов приобретают все большую актуальность» [1, 3].