ХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Every psychological system appears to be an introspection object. From analysis of books, in different positions, there was a special interest to study psychological characteristics of introspection. Because, psychological conditions are not only seen in behaviour, but are also important for professional career. The word state has been brought by N.D.Levitov to Russian psychology. In author’s opinion, psychological states serve to fill the gap between psychic processes and person’s characteristics. As N.D.Levitov says: ‘state is psychological profession’s full character, understood by appearing in a particular way and in certain time’ [2, B.59-68]. In N.D.Levitov’s opinion, without psychic processes there cannot be psychological states. Different from psychic processes, psychological states are steady, that is why there can be found many meanings for this word. In A.L.Simonova’s words psychologic state is ‘some change, philosophical definition that reflexes special way of steadiness of developing character’ [2, B.59-68]. In this research we tried to clearify the special features of psychological states and emotional states by introspection. In psychology it is proven that emotional states are controlled by subject. Y.Reykovskiy says, the elevation and demotion of introspection in person caused by the occurence of bright emotional problems [3]. Fast development of emotional reactions pass through insufficiency (weakness) of introspection. Not to be able to control yourself in emotional states can lead to disadvantages in behaviour.

В Государственной программе развития образования Республики Казахстан на 2011 - 2020 годы отмечается: "Базовый принцип нового содержания образования - создание в каждой школе гуманной образовательной среды, стимулирующей развитие нравственно-духовных качеств личности: самопознания, самоопределения и самореализации… ГОСО будет ориентирован на результаты, обеспечивающие личное саморазвитие, самостоятельность в приобретении знаний, формирующие коммуникативные навыки, умения управлять информацией и технологиями, решать проблемы, предприимчивость и креативность" [1, с. 4]. В свою очередь создание гуманной образовательной среды во многом определяется особенностями общения педагога с учащимися. Воспитательное значение общения заключается в том, что оно расширяет общий кругозор человека и способствует развитию психических образований, которые необходимы ему для успешного выполнения деятельности, носящей предметный характер, и является обязательным условием формирования общего интеллекта человека и, прежде всего, многих его перцептивных, мнемических и мыслительных характеристик. В психолого-педагогической литературе все чаще сегодня рассматривается такое явление как дидактогения. Дидактогения - негативное психическое состояние учащегося, вызванное нарушением педагогического такта со стороны воспитателя (учителя) и выражающееся в фрустрации, страхах, подавленном настроении и т.п. Оно отрицательно сказывается на деятельности учащегося, затрудняет межличностные отношения. В основе возникновения дидактогении лежит психическая травма, полученная учеником по вине педагога [2, с.90].

Инсон руҳияти, унинг мураккаб руҳий оламига хос сир-синоатлар барча даврларда ҳам энг долзарб ва қизиқарли муаммолардан бўлиб келган. Дастлабки илмий психологик қарашлар антик давр файласуфлари томонидан ўзига хос тарзда ёритиб берилган бўлиб, у аста-секин бутун дунё файласуфлари қарашларига ўз таъсирини кўрсатди. Жумладан, шарқ мутафаккирлари ижодида ҳам инсон руҳияти, унинг билиш жараёнлари, индивидуал-психологик хусусиятлари, ҳиссий ҳолатларининг намоён бўлиши масаласи марказий ўринни эгаллайди. Шарқ психологик қарашларининг ривожланишида буюк қомусий олим, файласуф ва мутафаккир Абу Наср Форобийнинг хизматлари беқиёсдир. Форобийнинг инсон ва унинг руҳий жараёнлари тўғрисидаги фикрлари унинг илғор ғояларидандир. У инсондаги руҳий жараёнларни санаб ўтиш билангина чегараланмай, балки бу жараёнларнинг келиб чиқиши, тартиби, ҳар бирининг роли тўғрисида ҳам мулоҳаза юритди. Инсоннинг руҳий қувватлари психик жараёнлари Форобий асарларида анчагина кенг ёритилган.[1,44б. ] Форобийнинг инсон ва унинг психикаси ҳақидаги фикрлари “Фозил одамлар шаҳри”, “Масалалар моҳияти”, “Фалсафий саволлар ва уларга жавоблар”, “Жисм ва акциденцияларнинг шаклларга қараб бўлиниши”, “Шарҳлардан”, “Ҳикмат маънолари”, “Ақл маънолари тўғрисида” каби қатор асарларида баён этилган. Форобий ўзининг психологик таълимотида Ўрта Осиё, Эрон, Ҳиндистон ва Қадимги Грециянинг табиий-илмий билимлар соҳасида, хусусан тиббиёт соҳасида эришган ютуқларига асосланди. Форобий одам организмини биологик жиҳатдан таҳлил қилиш билан кифояланмай, унинг психикасини таҳлил этишга ҳам эътибор қаратган.

Інтелект (від лат. розуміння, розум) – це система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності індивіда до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної регуляції поведінки. Інтелект має особливе значення в нестандартних ситуаціях, оскільки саме їх розв'язання символізує здатність людини до навчання. Найважливіша функція інтелекту – адаптований взаємозв'язок з природою, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти. Адаптація може здійснюватися двома шляхами – асиміляцією та акомодацією. Асиміляція – це пристосування ситуації через зміну умов, обставин до людини, її індивідуального стилю діяльності. Акомодація – пристосування людини до ситуації, що змінюється, через зміну стилю мислення [5]. М.О. Холодна, спираючись на структурно-інтегративний підхід, дійшла висновку, що інтелект – це форма організації індивідуального ментального (розумового) досвіду. На її думку, критерії розвитку індивідуального інтелекту слід шукати в особливостях того, як людина сприймає, розуміє та пояснює те, що відбувається. Оцінювання рівня інтелектуального розвитку здійснюють на основі співвіднесення реального хронологічного віку людини з її "розумовим віком". Показником розвитку інтелекту є "коефіцієнт інтелектуальності. Середнє значення його відповідає 100 балам, найнижчі можуть наближатися до 0, а високі – 200. Стандартне (тобто середнє для всіх груп) відхилення – 16 балів у кожний бік. У кожного третього IQ перебуває між 84 і 100 балами, і така сама частина (34%) – з показниками від 100 до 116 балів. Дві інші частини людей (у кожній по 16%) розглядаються як крайні групи з низькими (від 10–84) і високим інтелектом IQ (від 116–180) [4, с. 32]. Психологи, об'єднуючи прояви інтелекту в поведінці (оперування абстракціями, здатність вчитися, адаптуватися до обставин тощо), називають його загальною здатністю до переробки інформації. Розглядають також поняття конкретного практичного, абстрактного, потенційного та набутого інтелекту.

Результати теоретичного аналізу віртуального спілкування як такого, що має свою специфіку відповідно до цілі, змісту і засобів, а також позитивного/негативного впливу віртуального спілкування на особистість, дають змогу дійти висновку про те, що в умовах кіберпростору твориться і специфічна особистість – віртуальна. О. Асмолов зазначає, що попри важливість ґрунтовного наукового розуміння сутності віртуальної особистості, спостерігається відсутність комплексних досліджень із цієї проблеми. На думку вченого, першочерговим завданням у дослідженні конструкту «Я-медіа» є вибір методології, як останню автор пропонує культурно-історичну теорію. Окрім цього науковець аналізує поняття, які є релевантними до віртуального спілкування. До таких понять належать віртуальний світ, віртуальна особистість, віртуальна платформа, віртуальна ідентичність. Слід зазначити, що основним особистісним конструктом, який найбільше досліджений з позиції віртуального спілкування, є особистісна ідентичність та її творення у віртуальному світі. Розглянемо основні положення культурно-історичної теорії як методологію дослідження особистісних трансформацій під час віртуального спілкування. Найповніша реалізованість основних положень культурно-історичної теорії проглядається у контексті дискурсивної наукової парадигми. Ґрунтовний аналіз дискурсивної парадигми, яка у багатьох аспектах є дотичною до культурно-історичної теорії Л. Виготського, здійснюється у працях Л. Засєкіної. Вчена зазначає, що на сучасному етапі розвитку психологічної думки дедалі поміт¬нішою стає тенденція зміщення акцентів із когнітивного підходу до дослідження особистості, свідомості, психіки як центральних категорій психології до дискурсивного підходу, основоположною ідеєю якого є взаємозумовленість елементів діади «соціум-осо¬бис¬тість».

Результати теоретичного аналізу віртуального спілкування як такого, що має свою специфіку відповідно до цілі, змісту і засобів, а також позитивного/негативного впливу віртуального спілкування на особистість, дають змогу дійти висновку про те, що в умовах кіберпростору твориться і специфічна особистість – віртуальна. О. Асмолов зазначає, що попри важливість ґрунтовного наукового розуміння сутності віртуальної особистості, спостерігається відсутність комплексних досліджень із цієї проблеми. На думку вченого, першочерговим завданням у дослідженні конструкту «Я-медіа» є вибір методології, як останню автор пропонує культурно-історичну теорію. Окрім цього науковець аналізує поняття, які є релевантними до віртуального спілкування. До таких понять належать віртуальний світ, віртуальна особистість, віртуальна платформа, віртуальна ідентичність. Слід зазначити, що основним особистісним конструктом, який найбільше досліджений з позиції віртуального спілкування, є особистісна ідентичність та її творення у віртуальному світі. Розглянемо основні положення культурно-історичної теорії як методологію дослідження особистісних трансформацій під час віртуального спілкування. Найповніша реалізованість основних положень культурно-історичної теорії проглядається у контексті дискурсивної наукової парадигми. Ґрунтовний аналіз дискурсивної парадигми, яка у багатьох аспектах є дотичною до культурно-історичної теорії Л. Виготського, здійснюється у працях Л. Засєкіної. Вчена зазначає, що на сучасному етапі розвитку психологічної думки дедалі поміт¬нішою стає тенденція зміщення акцентів із когнітивного підходу до дослідження особистості, свідомості, психіки як центральних категорій психології до дискурсивного підходу, основоположною ідеєю якого є взаємозумовленість елементів діади «соціум-осо¬бис¬тість».

Лидерские качества личности во все времена и у всех народов играли весьма прогрессивную роль; они не потеряли своей значимости и в настоящее время, являясь залогом инновационной экономики. В данном случае на передний план выступают профессиональные лидерские качества, под которыми мы подразумеваем качества личности позволяющие быть лидером в профессиональном коллективе, в профессиональной деятельности. В современных условиях модернизации российского образования принципиально изменились требования социума к профессиональной подготовке молодых специалистов. Государством определен социальный заказ на воспитание человека профессионально компетентного, нравственно развитого, конкурентоспособного, обладающего лидерским потенциалом, способного к сотрудничеству и межкультурному взаимодействию, готового самостоятельно принимать решения в ситуации выбора, нести ответственность за судьбу страны.[1,с.76]

Любая общественная форма жизнеустройства, жизнедеятельности людей имеет определенную иерархию ценностей. Без усвоения личностью такой системы ценностей, без определения собственного отношения к ним невозможен не только успешный процесс социализации личности, но и соответствующее поддержание нормативного порядка в обществе вообще. Именно ценностные ориентации, выступают критериями принятия жизненно важных решений в ситуациях морального выбора. Современная молодёжь Казахстана в целом настроена весьма патриотично, верит в будущее Казахстана, высказывается за продолжение перемен в сторону повышения социально-экономического благополучия страны. Она хочет жить в великой стране, обеспечивающей достойную жизнь своим гражданам, уважающей их права и свободы [1]. Актуальными проблемами для современной казахстанской молодёжи являются проблемы, связанные с духовно-нравственной сферой бытия. Для современной молодёжи в целом характерно изменение направленности жизненных ориентаций: от социальной (коллективистской) к индивидуальной.[2]. Доминирующими в системе ценностей современной молодёжи выступают деньги, деловая карьера, возможность жить в свое удовольствие. Доминирование потребительских ценностных ориентаций неизбежно отражается на жизненной стратегии молодых людей. Целью нашего исследования было изучить особенности ценностных ориентаций современных казахстанских подростков – мальчиков и девочек в возрасте 12-15 лет. Для исследования ценностных ориентаций мальчиков и девочек были использованы следующие методики: «Ценностные ориентации личности» М. Рокича, опросник «Ценностные ориентации подростков», сочинение «Я через 10 лет».

Инновaцион технологиялaр вa илм-фaн янaдa ривожлaнаётган замонавий босқичда иқтидорли ёшлaрнинг ижодий вa интелектуaл сaлоҳиятини рўёбгa чиқaриш учун зaрур шaрт-шaроитлaрни ярaтиш муҳим aҳaмиятгa эга долзарб вазифадир. Шунинг учун педагогик психологияда тaълим жaрaёнидa ўқувчилaрнинг интеллекти ва когнитив услубини ривожлaнтириш, унга таъсир этувчи омиллар ролини илмий жиҳатдан ўргaниш вa диaгностикa қилиш воситаларини ишлаб чиқиш масаласига бўлган эътибор тобора ортиб бормоқда. Психология фанида “когнитив услуб” тушунчaси интеллектуaл фaолиятнинг ўзигa хос индивидуaл услубини фaрқлaш мaқсaдидa қўллaнади, яъни инсон интеллектуaл имкониятлaрини тaҳлил қилишнинг шaкли сифaтидa тушунилади. Когнитив услуб интеллектуaл фaолиятнинг формaл-динaмик хaрaктеристикaси бўлиб, у интеллектнинг мaзмунли жиҳaтигa aлоқaдор эмас. Когнитив услуб- кишининг ўзини ўрaб тургaн олaмдaги aхборотлaрни қaйтa ишлaшнинг ўзигa хос индивидуaл услуби бўлиб, у идрок, aнaлиз, қaйтa тузиш, тоифaлaш вa бaҳолaшдaги индивидуaл фaрқлaрдa ўз aксини топaди. Ўз нaвбaтидa мaзкур когнитив муносaбaтлaр aйрим типик шaкллaрни тaшкил этади, шунгa кўрa кишилaр бир-биригa ўхшaши ёки фaрқ қилиши мумкин бўлaди (Gaiss, 1978). Психологик адабиётларда когнитив услуб тушунчaси, бир томондaн кишилaрнинг aхборотлaрни қaйтa ишлaшидaги тaфовутлaрни, иккинчи томондaн эса кишилaрнинг когнитив соҳaсини тaшкил этишдaги типини ифодaлaш мaқсaдидa қўллaнилaди.

Ўзини ўзи назорат қилиш – шахснинг жисмоний ҳамда руҳий фаолиятини ўзи онгли равишда назорат қилиб туришидан иборат ижобий сифати бўлиб, унинг бир қанча турлари мавжуд. Сенсор ўзини ўзи назорат қилиш идрок фаолиятини назорат қилиш билан белгиланади. Сенсомотор ўзини ўзи назорат қилиш идрок билан ҳаракатларнинг биргаликдаги фаолиятини назорат қилиш, ўзини ўзи назорат қилиш малакаларининг таркиб топишида, ҳаракатдаги хатоларни кузатишда яққол намоён бўлади. Шахсда ўзини ўзи назорат қилишнинг шаклланиши муаммоси психология фанининг долзарб масалаларидан ҳисобланади. Ўзини ўзи назорат қилиш муаммоси доирасида хориж психологлари томонидан бир қатор тадқиқотлар олиб борилган. Жумладан, хориж психологлари ўтказган тадқиқотларда ўзини ўзи назорат қилишнинг таркибий қисмлари, яъни ўзини ўзи назорат қилишнинг тузилиши, ривожланиш даражаси, шахс хусусиятлари ва психик жараёнлар билан ўзаро боғлиқлиги, хулқ-атвор ва фаолият жараёнида ўзини ўзи назорат қилишнинг ўрни ва функциялари ҳамда ўзини ўзи назорат қилишнинг ёш ва индивидуал хусусиятларга алоқадорлиги масалалари атрофлича ўрганилиб, бу борада катта ҳажмдаги илмий маълумотлар тўпланган. Ўзини ўзи назорат қилиш муаммоси борасида М.И.Боришевский, В.В.Давидов, Л.Б.Ительсон, А.Н.Леонтьев, Т.И.Гавакова, Ю.Куль, Е.П.Ильин, В.Прейер, С.Л.Рубинштейн, Г.Спенсер, Е.И.Бойко, Дж.Сёлли, Я.И.Цурковский, Г.А.Собиева, Н.И.Кувшинов, А.С.Линда, А.Я.Арет, Г.Ширбутани, П.П.Блонский, Л.В.Доменская ва бошқалар томонидан илмий изланишлар олиб борилган. Ўзини ўзи назорат қилиш муаммосини психологик жиҳатдан ўрганган олимлардан бири З.Фрейд бўлиб, у шахснинг ўз хулқ-атворини бошқариш қобилиятини тушунтириш учун қарор қабул қилиш, хулқ-атворни назорат қилиш билан боғлиқ бўлган бир қанча ички психик агентларни санаб ўтади. З.Фрейд ўзини ўзи назорат қилишни “Мен”нинг ўзини ўзи ҳимоялаш инстинкти сифатида таҳлил қилади. Унинг назарида “Мен”нинг ривожланиши автоматик тарзда ўзини ўзи назорат қилиш кучайишига олиб келади [8]. Кейинчалик хориж психологлари ўзини ўзи назорат қилиш ўзлаштирилган стратегия эканлигини уқтира бошладилар (А.Бандура, Б.Мишель, Г.Девирсон, Ф.Логан, Д.Премарк, Б.Энглин, Е.Торенсон, М.Махони ва бошқалар). Натижада ўзини ўзи назорат қилиш ўзини ўзи идора қилиш билан турлича тушунча эканлиги амалда исботини топди.

Современный Интернет превратился из средства передачи информации в средство общения между людьми. Логин, являющийся уникальным словом, дающим возможность пользователю войти в систему закрытого пользования, в статье рассматривается с позиции механизмов, характерных для реального общения. Общение в Интернете способствует не только передаче и приему познавательной или аффективно-оценочной информации, но и формированию представления о другом человеке как личности со сложным набором входящих в него таких составляющих как самооценка, чувства, установки, интересы, особенности межличностного и внутриличностного восприятия. В процессе такого общения возникают отношения, формируется представление о другом человеке. Различные психологические механизмы («эффект ореола», «идентификация», «проекция», «рефлексия», «эмпатия» и другие) способствуют формированию первого впечатления о человеке, помогая глубже проникнуть в его внутренний мир. От непосредственного образа партнера человек в процессе социальной перцепции поднимается к знанию о человеке вообще и возвращается к самооценке. Совершая эти круги взаимного познания, он уточняет информацию о себе и о том месте, которое может занимать в обществе. Мы предполагаем, что схема общения в Интернете такая же, как и в реальном общении, итогом которого является представление о другом человеке.

Избыточный вес, распространенность которого в экономически развитых странах достигает 30%, является проблемой, которую трудно скрыть от окружающих. Доминирующие в современной западной культуре стандарты женской красоты, в соответствии с которыми идеальной считается спортивная фигура, вызывают у большинства женщин, склонных к полноте, тревогу, досаду или раздражение. В современных исследованиях проблемы избыточного веса в большей степени рассматривались в медицинском аспекте, а психологическая сторона вопроса - изучалась недостаточно. Анализ литературы по проблеме позволил установить, что в медицинской психологии под пищевым поведением понимается ценностное отношение к пище и ее приему, стереотип питания в обыденных условиях и в ситуации стресса, ориентация на образ собственного тела и деятельность по его формированию [3]. Основными нарушениями пищевого поведения в медицинской психологии считаются: нервная анорексия, нервная булимия, алиментарно-конституциональное ожирение и поедание несъедобных предметов. Пищевое поведение человека лежит в рамках континуума, включающего нормальное питание, эпизодические расстройства, а также патологическое пищевое поведение. Существуют группы факторов, которые способствуют развитию нарушений пищевого поведения: микросоциальные, психогенные, соматогенные, со¬циально-психологические и конституционально-биологические факторы [1,2]. Целью настоящего исследования является изучение группы психологических факторов, приводящих к нарушению пищевого поведения у женщин. Экспериментальной базой для исследования стали салоны красоты «Украина» (город Севастополь) и «Студия 17» (город Феодосия).

Личностное разви¬тие человека несет на себе печать его возрастных и инди¬видуальных особенностей, которые необходимо учиты¬вать в процессе воспитания. С возрастом связаны характер деятельности человека, особенности его мышления, круг его запросов, интересов, а также социальные проявления. Обучение конструктивному регулированию конфликтов и воспитание установок на их ненасильственное разрешение в постепенно входит в образование. Происходит это в общем контексте формирования толерантного сознания. Президент Республики Узбекистан И.А.Каримов в своей книге «Высокая духовность – непобедимая сила» писал о том, что реализация основных принципов нашей национальной идеологии ставит перед нами основную задачу, заключающуюся в том, что просвещение и воспитание совершенного человека, ориентированного на высокую духовность, образованность, является самой приоритетной задачей на сегодняшний день. Конфликты занимают существенное место в нашей повседневной жизни. Это достаточно признано всеми. Являясь важнейшей детерминантой человеческой активности, конфликты, разумеется, давно обратили на себя внимание психологов, социологов и др. Иными словами в обществе во взаимоотношениях людей всегда есть предпосылки конфликта. Это, например, объективно существующая ограниченность ресурсов и связанное с ней противостояние человеческих интересов, несхожесть мнений, представлений идей в отношении одной и той же какой-либо реальности. Все это требует согласования. Как и у многих понятий в психологии, у конфликта имеется множество определений и толкований. Само понятий конфликт берет свое начало от латинского слова “conflictus” - столкновение. И следуя этимологическому значению этого термина, английский социолог Э. Гидденс дает такое определение конфликта: “Под конфликтом я имею в виду реальную борьбу между действующими людьми или группами, независимо от того, каковы истоки этой борьбы и средства, мобилизуемые каждой из сторон”.

Хозирги давр талаби маънавий жихатдан етук, хар томонлама билимдон, мустақил фикрловчи шахсни шакллантириш бўлиб, бу муаммо шахслараро муносабат, яъни мулоқот жараёнида амалга оширилади. Шундай экан, кишиларни мулоқот жараёнида теран фикрлилик, хозиржавоблик, таъсирчанлик, сезгирлик ва мулоқот жараёнидаги билимдонликни шакллантириш ва ривожлантириш мухим ахамият касб этади. Президентимиз И.А.Каримов айтганларидек « Бир сўз билан айтганда, инсон ўз тимсолида ҳам моддий, ҳам маънавий хусусият ва аломатларни мужассам этган ноёб хилқат, Яратганнинг буюк ва сирли мўъжизасидир. Шунинг учун ҳам унинг ички дунёси, унга ато этилган фазилат ва хислатларни охиригача англаш, тушунишнинг ўзи ўта мураккаб бир масала».1 “Конфликт” сўзи 19 асрда лотин тилидан кириб келган бўлиб “конфликтус”- “тўқнашув” деган маънони англатади. Конфликт сўзини ишлатмасдан яшаш мумкин, лекин конфликциз яшаш мумкин эмас. Балки келишмовчилик, тўқнашув, курашиш, можаро ва шу каби сўзларни барчасини умумлаштириш мақсадида бу сўз ишлатилса ажабмас. Орамизда бирор марта конфликт ва зиддиятга тушмаган инсон бўлиши мумкин эмас. Шунинг учун ҳам «агар сизнинг хаётингизда конфликт бўлмаса томирингиз уришини текшириб кўринг» деган ибора ишлатилади. Бунинг хулосаси эса конфликт - бу ҳаётимиздаги воқеа-ҳодиса сингари оддий ҳолдир. Бундан ташқари агар оилада , ишхонада ёки давлатда конфликтлар бўлмаса, бу айнан шу эрда тинч осойишта хаётда ўсиш, ривожланиши тўхтаганлигини билдиради. Шунинг учун бу конфликтларни ўрганиш ва уни юзага келганда бартараф этиш кераклиги ва ҳаётимизни равнақига унинг салбий таъсирини ўтказмаслигига ҳаракат қилиш керак.

Останнім часом посилено зростає інтерес до дослідження різноманітних аспектів процесу регуляції у різних сферах життєдіяльності особистості. Однією з найбільш перспективних тенденцій є вивчення ролі емоцій і їх детермінант у поведінці та діяльності людини. У зв’язку з цим проблема емоційної регуляції набуває самостійного існування і розвитку. Емоційну регуляцію визначають як один із рівнів у загальній системі психічної регуляції діяльності, де визначальним фактором є емоції [4]; цілісний комплекс психічних процесів, що забезпечують цілеспрямовану, усвідомлену, опосередковану зміну або подолання актуального емоційного стану [2]. О. Конопкін характеризує емоції як обов’язковий, значущий фактор, що багаторазово виявляється у внутрішній регуляції різноманітних видів та форм довільної активності людини [3]. І. Сергєєва розглядає емоційну регуляцію на поведінковому та діяльнісному рівнях. Останньому притаманні сутнісні властивості (усвідомленість, цілеспрямованість, рефлективність), і науковець визначає його як емоційну саморегуляцію [4]. Вивчаючи специфіку емоційної регуляції поведінки студентів, важливо з’ясувати типологічні особливості даної групи суспільства. За біологічним віком студентство відносять до періоду юності як перехідного етапу розвитку особистості між дитинством і дорослістю. Тому в зарубіжній психології цей період пов'язують з процесом дорослішання. У рамках загальнопсихічного розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації індивідуальності, розвитку вищих психічних функцій, становлення інтелектуальної системи та особистості в цілому. І. Зимня характеризує студентство як «особливу соціальну категорію, специфічну спільність людей, організовано об'єднаних інститутом вищої освіти» [1, с. 26]. Вона виділяє основні властивості студентського віку, що вирізняють його з-поміж інших соціальних груп: високий освітній рівень, висока пізнавальна мотивація, соціальна активність і досить гармонійне поєднання інтелектуальної та соціальної зрілості. Навчання у вузі – важливий етап професійного становлення, у процесі якого студенти істотно змінюють соціально-рольову структуру взаємин. Так, вивчення емоційної регуляції їхньої поведінки є актуальною проблемою вікової, педагогічної, соціальної психології та психології професійної діяльності.

Современное общество и благополучное государство стремиться вырастить здоровое и одаренное поколение.Но не смотря на это существует проблема детей с аномальным развитием, игнорировать данную проблему нельзя. В сфере клинической психологии существует одно из самых загадочных (непонятных, трудно объяснимых) нарушений как аутизм. По данным «Journal of autism Developmental disorders» 1993 г. аутизмом страдают от 2 до 5 детей из 10 000,что обозначает 0,05 % всех рожденных, причем мальчики страдают этим нарушением в 4 раза больше чем девочки. По данным сайта Http\www.autismspeaks.orgаутизмом страдает каждый 88-й ребенок. Причем здесь не имеет значения, к какой этнической группе или социоэкономическому слою принадлежит ребенок. Освещать эту проблему необходимо, так как родители детей страдающих аутизмом, сталкиваются с большим количеством проблемам, окружение семей с детьми с этим синдромом зачастую неправильно реагируют и рассуждают, что приводит к еще большему стрессу итак растерянных родителей. Ведь каждый ребенок с таким диагнозом абсолютно индивидуален, к нему нужен определенный подход и невероятное терпение. Потому что аутизм мало освещается в обществе, зачастую аутичных детей считают умственно отсталыми, хотя некоторые дети с подобным диагнозом по тестам интеллекта имеют высокие результаты. Природа данного заболевания имеет другую этимологию. С тех пор как это нарушение стало известным, оно окутано некой загадкой. Этот синдром был обобщен и описан впервые 1943году Лео Каннером, психиатром в Гарварде. Он вел наблюдение за 11-ми детьми с определенными отклонениями и заметил, что они ведут себя по другому, нежели дети с шизофренией или с умственной отсталостью. Он назвал этот синдром «Ранним детским аутизмом», потому что он заметил еще в начале «крайнее стремление к одиночеству,ребенок отстранен, игнорирует, пренебрегает» (Каннер.1943)[1,567]. Основополагающим симптомом считал Каннер одиночество, стремление к постоянству и дискомфорт при обращении внимания.

Ўсмирлик даврида ўзини ўзи назорат қилишнинг намоён бўлиши шахснинг индивидуал хусусиятларидан темперамент ва унинг реактивлик, ригидлик сифатлари, эмоционал ҳолатлардан хавотирланиш билан боғлиқлигини ўрганиш тадқиқотда кўзланган вазифалардан бири эди. Индивидуал-психологик хусусиятлар деганда шахснинг уни бошқалардан ажратиб турувчи ўзига хос жиҳатлар тушунилади. Шунга мувофиқ ўсмирлар ўқув фаолияти жараёнида индивидуал ёндашувни қўллаш икки муҳим илмий муаммони ҳал этишни талаб қилади. Улардан бири айнан қайси индивидуал - психологик хусусиятлар самарали таълим олишга таъсир этади, деган масала билан боғлиқ муаммодир. Чунки шундай индивидуал - психологик хусусиятлар борки, уларнинг айримлари муваффақиятли таълимни таъминласа, айримлари унга тўсқинлик қилади. Биринчи муаммони ҳал этиш учун у ёки бу индивидуал - психологик хусусиятларнинг психологик моҳиятини очиб бериш даркор. Иккинчи масала биринчисининг мантиқий давоми бўлиб, бунда муваффақиятли таълимга таъсир этувчи индивидуал - психологик хусусиятларни ривожлантириш ёки уларни коррекциялаш дастурини ишлаб чиқиш масаласи кун тартибига чиқади. Тадқиқотлардан маълум бўлишича, шахс тузилиши ҳақидаги қарашларда тафовутлар мавжуд бўлган тадқиқотчиларнинг фикрларига кўра, муваффақиятли таълимга индивидуал - психологик хусусиятлар ўз таъсирини ўтказар экан. Бу жараёнда етакчи ролни шахс йўналганлиги ва характер хусусиятлари бажаради. Ушбу фикрни В.Л.Маришук ҳам қўллаб-қувватлаб шахс йўналганлиги унинг нафақат муваффақиятли таълим олишига, балки касбий фаолиятига ҳам таъсир этади, дейди [2, с 9]. Унинг тадқиқотларида кўрсатилишича, касбий сифатлар, айниқса, психик, психомотор, жисмоний сифатларнинг паст даражада бўлиши касбий фаолиятга тўсқинлик қилади. Умуман олганда, шахснинг касбий фаолиятида бундай хусусиятлар марказий ўринга эга бўлиб, бу борада пайдо бўлган салбий ҳолатлар шахснинг касбий шаклланишига у ёки бу тарзда таъсир этади.

На сьогодні засоби масової інформації як складова, що негативно впливає на поведінку молоді набуває все більшої актуальності. Існує чимало й інших чинників, таких як: мікросередовище, економічна нестабільність, занепад моральних цінностей, що впливають на дітей та молодих людей та спонукають їх до вчинення протиправних дій. Проте, необмежений доступ до Інтернет мережі, використання мобільних телефонів під час занять негативно впливають на поведінку молодого покоління та призводять до відхилень у поведінці. На молодь, які здатні чинити протиправні дії, впливає ряд факторів. Під час негативного впливу на психіку відбувається як деформація мотиваційної сфери так і можливість відставання в психічному розвитку. Ціннісна система орієнтації та дотримання правових норм занепадають, що, в свою чергу, призводить до руйнування особистості вцілому. Виникають конфліктні ситуації, нездатність молодої особи пристосуватись до навколишнього середовища, як результат-соціальна дезадаптація. Під впливом засобів масової інформації, молодь часто об’єднується в неформальні групи, які взаємодіють на основі принципів, що суперечать встановленим суспільно-правовим нормам. Звісно, процес виховання відбувається в умовах сім’ї та освітніх закладах, проте, протиріччя між цими двома виховними інститутами існують та призводять до виникнення психологічних проблем. З точки зору психології, процес виховання характеризується стихійними впливами на молоде покоління. Сучасна молодь, яка перебуває в межах сучасного інформаційного простору, знаходиться під неконтрольованим впливом ЗМІ та мережі Інтернет. Ідеал особистості-гармонійно розвинена людина, яка на свідомому рівні розуміє та дотримується встановлених норм поведінки. Це особа, яка має чітко виражені життєві позиції, широкий світогляд, моральну переконаність. Особа, залежна від “всесвітнього павутиння”, навпаки, демонструє розлади у психічному розвитку, відхилення у поведінці та напад агресії.

Проблема социально-психологического сопровождения детей-сирот является актуальной для данного этапа развития белорусского государства. В 2012 количество детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, составило 23 955 [1]. Согласно Закону Республики Беларусь от 21 декабря 2005 г. № 73-З «О гарантиях по социальной защите детей-сирот, детей, оставшихся без попечения родителей, а также лиц из числа детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей», дети-сироты – лица в возрасте до 18 лет, у которых умерли оба или единственный родитель; дети, оставшиеся без попечения родителей, – лица в возрасте до 18 лет, которые остались без попечения единственного или обоих родителей вследствие лишения родителей родительских прав, отобрания их у родителей без лишения родительских прав, признания родителей недееспособными, ограниченно дееспособными, безвестно отсутствующими, объявления их умершими, нахождения родителей в розыске, в местах содержания под стражей, болезни родителей, препятствующей выполнению родительских обязанностей, отбывания родителями наказания в учреждениях, исполняющих наказание в виде ареста, ограничения свободы, лишения свободы, оставления их родителями в организациях здравоохранения, согласия родителей на усыновление (удочерение) детей при отказе родителей от детей и их раздельном проживании с детьми, а также которые обнаружены брошенными, и в других случаях отсутствия попечения родителей [6]. Согласно интернетному порталу Сирота.бай в Республике Беларусь на 2012 год детей-сирот в возрасте 18–23лет – 12049, обучаются в ВТУЗ, ССУЗ,ВУЗ – 7756 (от15–23лет) [2]. В нашей стране ведется, на всех уровнях, работа по социально-психологическая адаптации детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей.

Давно известно, что появление эмоциональных расстройств, нарушения поведения и других психологических проблем связано с рядом неблагоприятных событий в детстве человека. Поэтому проблема агрессивного поведения детей весьма актуальна в наши дни. Определим, что такое агрессия? Термин «агрессия» (от латинского «aggressio» — нападение, приступ) в настоящее время употребляется чрезвычайно широко.Современный словарь по психологии дает такое определение: «Агрессия – мотивированное поведение, акт, который может часто наносить вред объектам атаки – нападения или же физический ущерб другим индивидам, вызывающее у них депрессию, психо-дискомфорт, напряженность, страх, боязнь, подавленности, аномальное психопереживание» [1, с. 34]. Для начало, рассмотрим вопрос, на сколько агрессия является врожденной? В ранних своих работах, Фрейд считал, что агрессивность возникает тогда, когда что-то противостоит этому стремлению. В более поздних работах, он утверждал, что источником агрессии является Танатос- инстинктивное влечение к смерти и разрушению. Лоренц, знаток поведения животных, считал агрессию не столько саморазрушительной, сколько адаптивной. Для животных особо важны два инстинкта: инстинкт самосохранения и инстинкт размножения. В обоих случаях агрессия позволяет животному выжить. У человека же агрессия приняла другое значение. По сути, человек является безобидным существом, но, не смотря на это, предки охотились на крупную дичь, и,следовательно, были хищниками. Так как у человека нет острых клыков и когтей, он изобретает оружие. Человеческий род мог бы уничтожиться самими людьми, но этого не произошло. С чем же это связано? Первый механизмназванный К. Лоренцом -это ответственная мораль. Этот механизм показывает, как общество старается защитить родных и карает агрессивных людей. Второй механизм- это сила воли и ее устойчивость.

Актуальність даної теми пов’язана із вирішенням практичних завдань суспільства стосовно проблем, конфліктів юнацького віку. Навчання, виховання юнацтва – це одна із сторін суспільного життя, в якій так само відбуваються різноманітні конфлікти, причиною яких частіше є внутрішні психічні суперечності юнаків і дівчат. Інститут сім’ї, на який покладено функцію відновлення населення, занепадає, частішають випадки розлучень на ранніх етапах шлюбного життя. Така ситуація свідчить про невміння молодих людей вирішувати як внутрішньоособистісні, так і міжособистісні конфлікти. І це невміння закріплюється у підростаючого покоління, юнацтва програмуючи його на невдачі в житті. Звичайно, є об’єктивні причини конфліктів: фінансово-економічні, житлово-побутові та інші проблеми аналогічного характеру. Важливої ролі набувають і соціальні особливості, ускладнення конфліктної ситуації і т. п. Та частіше справа в людині, в її баченні проблеми. Основний акцент робимо на вузькому, спеціалізованому вивченні суб’єктивних аспектів конфлікту, перебігу внутрішніх конфліктів. Виходячи з ідеї про двоякість впливу внутрішньоособистісних конфліктів на носія, увагу зосереджено на аналізі причин і виявів деструктивних конфліктів юнаків. Отже, метою статті є аналіз змісту та виявів деструктивного внутрішньоособистісного конфлікту в юнацькому віці, його типових поведінкових формах і психологічних наслідків. У вітчизняній психології вивчались в основному міжособистісні, сімейні, виробничі конфлікти (Ф. Бородкін, Н. Коряк, Ю. Альошина, А. Бандурко, В. Друзь та інші), а внутрішньоособистісні, що висвітлені у працях О. Лурії, О. Донченко, Т. Титаренко, М. Пірен, Г. Ложкіна, Н. Пов’якель, є менш вивченими. Особливо потребують ґрунтовного дослідження, враховуючи гостроту проблеми розв’язання конфліктних ситуацій, зростаючу кількість самогубств серед молоді та невелику кількість літератури з вище означеного питання, шляхи, засоби подолання внутрішньоособистісних конфліктів у юнацькому віці. Успішне вирішення конфліктних ситуацій потребує усвідомлення того, що таке конфлікт взагалі і внутрішній зокрема, знання і оволодіння ефективними способами спілкування, вміння обрати доцільний спосіб поведінки в конфліктній ситуації. В багатьох публікаціях про проблеми юнацтва головною його бідою визнається відсутність у суспільства, батьків, вчителів інтересу до особистості юнака, небажання і невміння пізнавати його внутрішній світ. Така ситуація – неприпустима і небезпечна. Адже, саме в період юності життєво необхідним є індивідуальний підхід, який полягає, зокрема, у вивченні психологічних властивостей особистості з метою надання їй допомоги у вирішенні внутрішніх, а потім міжособистісних, міжгрупових конфліктів.

Однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку суспільства є розбудова національної освітньої системи на основі принципу діалогізму та гуманістичної спрямованості навчально-виховного процесу. Відповідно нові пріоритети та соціокультурні цінності вимагають від вчителя творчих якостей, гнучкості та мобільності. Сучасній школі потрібний педагог, який виступає в якості самодостатньої особистості, є взірцем педагогічної та духовної культури, прагне до оволодіння техніками гуманістично орієнтованої професійної діяльності. Сучасна епоха передбачає пошук нових директив у філософії освіти. Реформування освітньої моделі вимагає від вчителя переосмислення освітніх стандартів та цінностей. Модернізація шкільної освіти та виклики сьогодення стимулюють педагога до взаємостосунків між вчителем та учнем на основі гуманізму та демократичних засадах. Взаємодія між педагогом та учнем має набувати конструктивно-позитивного змісту. Тому гуманізація навчально-виховного процесу повинна бути виявом нового мислення педагога. Вчитель повинен бути готовим до переходу від ролі інтелектуального зразка, абсолютного носія знань та наглядача до ролі консультанта у навчально-виховному процесі. Нова професійна роль вимагає від педагога органічного поєднання навчальних та виховних аспектів, а відповідно, вміння бачити дитину в цілісному контексті; психологічної готовності переходу від авторитарної до толерантної педагогіки. Тому вчитель повинен бути носієм морально-етичних цінностей та сповідувати демократичну освітню ідеологію. Однак не всі педагоги готові до неформальної комунікації в системі «вчитель-учень». Значна частина педагогів не відзначається прагненням до трансляції гуманістичних цінностей в навчально-виховний процес.