ХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Мәдениет адам дамуының өлшеуіші, әрі ол өзінің барлық тарихи кезеңінде адам өмірінің құндылықтарының меңгерілу ауқымын сипаттап қана қоймай, адамның осы құндылықтарға ену тәсілдерін де сипатайды. Сол себептен де мәдениет адамзат іс-әрекетінің кез-келген түрін, қоғамдық өмірдің барлық жағын қамтиды, адамның ойлау стилі мен мінез-құлқын да қалыптастырады. Ол тек адамның білімділік деңгейін, оның кеңдігі мен тереңдігін ғана емес, сондай-ақ тәрбиелілігін, интеллектуалдылығын, яғни өз ойын анық жеткізе алу, зейін қойып тыңдай алу, қарсы әрекеттерді дұрыс жасай алу, жағдаятқа байланысты өзін дұрыс ұстай алу іскерліктерін де сипаттайды. Мәдениет – адам әрекетінің саналы қызметінің көрінісі. Олай болса, сол әрекеттің қызмет нәтижелері де мәдениет дәрежесін паш етеді. Мәдениет адамсыз жаралмайды. Адамның дамуы мәдениетке тікелей байланысты. Қарым-қатынас пен мәдениеттің ажырамас тұтастығын көрсететін негізгі жол – тұлғаны дамыту, тәрбиелеу, қалыптастыруда оның қоршаған дүниені қабылдауы, меңгеруі және табиғи, әрекеттік, әлеуметтік қатынасы. Мәдениет ұғымын жан-жақты қарастыратын болсақ, теориялық зерттеулер бұл тұрғыда әртүрлі бағыттар ұсынады, яғни тұлғаны дамытуда мәдени дамуды қарым-қатынас реттейді, оларды басқаратын және жіктейтін механизмдерін, заңдылықтарын анықтайды. Ғылыми теориялық бағытта, қарым-қатынас мәдениеті – рухани қатынастар мен материалдық байлықтың құндылықтарының адамзат санасындағы бейнесі, тұрмыс тарихындағы өткені мен бүгінгі күнінің іс-әрекеті, мінез-құлық, жүріс-тұрысындағы нормаларының сипаты.

Мақалада қазіргі уақыттағы инновациялық бағдарламалар мен интеграциялау шаралары турасында айтылады. Сондықтан өзара әріптестікті арттырып, жан-жақты білім беру мен заманауи технологияларды игеру, бәсекеге қабілеттілікті арттыру, интеграциялауда аса қажеттілігі басты назарға алынады. Қазіргі әлемдік мәселе – бүкіләлемдік тарихи үрдістерді бір жүйеге келтіріп, ортақ тұтастықты құру. [1, 25б.]. Бұл айтылған мәселені жүзеге асыру үшін, қандай салада болмасын инновациялық технологияларды жүзеге асыру басты міндет болып отыр. Инновация дегеніміз – ол аудио, видео, компьютер, сонымен бірге жаңа әдіс- тәсілдердің жиынтығы. Қазір еліміз дамудың жаңа кезеңіне қадам басты. Біз бүгінде бәсекеге қабілетті, әлеуеті зор, экономикасы қуатты ел құрудамыз. Қазіргі уақытта инновациялық бағдарламалар мен интеграциялау шаралары жөнінде кеңінен айтылып келеді. Интеграцияға алдымен саясаткерлер мен азаматтар мүдделі болуы тиіс. Интеграцияның жеңіл процесс еместігі белгілі. Оған тәжірибе жинақтап, уақытпен бару керек. Дегенмен де әртүрлі жеделдетілген және көп сатылы интеграция формалары экономикалық интеграцияны құруға деген қажеттілікті толық түсініп, саясаткерлер мен тұрғындардың ортақ еркі бір арнаға тоғысқан кезде, яғни әбден пісіп-жетілген кезеңде ғана көкейге қонымды болары сөзсіз. [2]. Бұл тұрғыда екіжақты өзара байланыстардың аса қажеттігін баса айтқан шетелдік ғалымдар тәжірибе алмасу мәселесіне көңіл аударады. Қазақстан бүгінде халықаралық білім жүйесі көшкен Болон процесін қабылдап, студенттер кредиттік жүйе арқылы білім алуда. Бұл жүйеге көшу – Қазақстанның басқа елдермен қарым-қатынасының нығая түсуіне үлесін тигізбек. Осының негізінде халықаралық ғылыми және білім кеңістігіне интеграциялану тетіктері, академиялық жеделдікті дамыту мәселелері мен міндеттері және ортақ білім беру жоспарын түзу инновациялық, ғылыми жобалардағы ынтымақтастықтың маңызы зор. Еліміздің әлемдік қауымдастықтарға мүшелікке енуі білім мен ғылым саласында да интеграция үдерісінің дамуын қажет етеді. Сол себепті, қазақстандық білім беру жүйесінің әлемдік стандарттарға сәйкестендіріліп, өзге елдердегі жоғары оқу орындарымен байланыс орнату – Қазақстан үшін аса маңызды.

Важнейшим направлением современных образовательных стратегий является стратегия развивающего обучения, при которой знания являются не целью, а средством развития личности обучаемого.Объективная необходимость такой стратегии вызвана лавинообразно нарастающим потоком информации в современном обществе. Поэтому важнейшие умения, которыми должен овладеть будущий специалист, заключаются в умениях работы с информацией. Современные педагоги высшей школы стоят перед проблемой переосмысления и реконструирования содержания профессионального знания таким образом, чтобы обеспечить оптимальность его содержания- минимум материала и максимум внимания главным, наиболее общим и значимым сведениям и идеям. Одна из перспективных- технология фреймового обучения, предполагающая использование наглядности в виде крупноблочных и тематических опор-моделей. Анализ многочисленных исследований, ставящих в центр внимания «сгущение» учеб¬ной информации, увеличение плотности еди¬ницы учебного процесса, показывает, что к наиболее значимым педагогическим идеям относятся: укрупнение дидактических единиц (П.М. Эрдниев, Б.П. Эрдниев); проблемно-модульное обучение (М.А. Чошанов), концентрированное обуче-ние (Г.И. Ибрагимов, А.А. Остапенко), фреймовая технология, причём в работах М.А. Чошанова, А.А. Остапенко, В.Э. Штейнберга термин «фрейм» (англ. frame - каркас, рама) упо¬требляется в контексте дидактики, но только применительно к структурированию учебного материала. Название технологии взято из тео¬рии системного представления знаний амери¬канского исследователя Мэрвина Минского [1].

Проблема інтеграції та міждисциплінарної взаємодії навчальних дисциплін у педагогічних системах тісно пов’язана з проблемами міжпредметних зв’язків і професійної спрямованості навчання, які є першим рівнем інтеграції і на сьогодні виходять на одне із чільних місць у педагогіці. Без міждисциплінарного узгодження матеріалу спостерігаються такі негативні явища, як непотрібне дублювання матеріалу, слабка опора на відомий із суміжних дисциплін матеріал. Наслідком цього є зайві витрати часу, зниження ефективності навчання. Використання вивченого матеріалу сприяло б прискоренню досягнення бажаних результатів. Міждисциплінарна неузгодженість у трактуванні низки понять ускладнює їх засвоєння, не дозволяє усвідомити специфіку вживання понять у різних дисциплінах. У працях науковців розглянуто роль міжпредметних зв’язків у професійній підготовці майбутніх фахівців, серед яких важливе місце займає сприяння формуванню наукового світогляду, розвитку мислення, підвищенню свідомості в засвоєнні знань, оволодінню загальними методами мислення, самостійному набуттю знань, формуванню пізнавальних інтересів, внесенню проблемності й елементів творчості, а також оволодіння інноваційними методами та формами професійної підготовки. Отже, міжпредметні зв’язки функціонують в освіті як фактор комплексного впливу на особистість, на її пізнавальні і творчі можливості, як фактор її всебічного розвитку.

Актуальність дослідження питання дистанційної освіти (ДО) обумовлена тим, що у зв'язку із швидким старінням змістового компоненту предметів, новими відкриттями науки й техніки, особливе значення набуває підготовка майбутніх фахівців у сфері використання нових засобів пошуку знань і методів доступу до актуальної наукової й навчальної інформації. Отже, для якісної підготовки фахівців у процесі навчання необхідно спрямовувати їх на набуття навичок використання інформаційних і зокрема, телекомунікаційних технологій у свій навчальній, науково-дослідній та практичній діяльності. Сьогодні, в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, особлива увага приділяється вмінню майбутніх фахівців користуватися сучасною комп’ютерною технікою та застосовувати новітні досягнення науки у своїй діяльності [1]. Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти. Тому, передбачено запровадження у навчально-виховному процесі новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у міжнародну систему комп’ютерної інформації [6]. Крім того в умовах глобалізації виникають нові вимоги до сучасних фахівців: по-перше, кількість інформації, яку сучасний студент повинен переробити навіть впродовж всього дня, вражає своїм обсягом, по-друге, до сучасного молодого спеціаліста висуваються вимоги, відповідно до яких, він повинен вільно орієнтуватися у навколишньому середовищі, що постійно змінюється, по-третє, він має володіти певною гнучкістю мислення, яка дозволяє винаходити найбільш ефективні способи розв’язання проблем, що виникають, проводити пошуково-дослідницьку роботу в тієї чи в іншої галузі виробництва спочатку під керівництвом кваліфікованого спеціаліста, а потім самостійно аналізувати, удосконалювати, модернізувати, критично мислити, швидко перенавчатися, проявляти творчу ініціативу, бути комунікативним, застосовувати і реалізовувати наукові і культурні досягнення, вміти оцінювати сучасні процеси та проблеми в суспільно-політичному житті держави тощо [2]. Ясно, що наявність розвинутого творчого мислення у цих умовах є необхідним.

Қоғамдағы адамзаттық қажеттіліктер артқан сайын, кез-келген өзгерістерге шығармашылық арқылы жету, мәселелерді дәстүрлі емес және сапалы шешетін, қоғамның жылдам ырғақпен дамуына байланысты, адамдарды жағдайлары тез ауысатын өмірге дайындау қажет. Қоғамның жеке тұлғаның шығармашылық ынтасына деген қажеттілігі неғұрлым табанды болса, соғұрлым шығармашылық мәселелердің стимулын және жағдайын, оның шығу көзін теориялық тұрғыда тереңірек қарастыру қажет. Қазіргі білім беру стратегиясы барлық білім алушыларға өз таланттарын және шығармашылық талаптарын, жеке жоспарларын іске асыруларына мүмкіндік жасауда. Бұл позициялар Отандық мектептердің гуманистік даму тенденциясына сәйкес келеді. Білім алушылардың жеке мүмкіндіктерімен педагогтар хабардар болып, оларды үздіксіз дамытып «арттырулары» қажет. Ұжымдық немесе жеке оқу түрі болсын бүгінгі таңда бастауыш сынып оқушыларының шығармашылық әрекеттерімен байланысты ойлау қабілеттерін дамыту өзекті мәселе. Негізгі құндылықтарды білмей, балалар жалған, күмәнді құндылықтарды тез қабылдайды. Білім берудің негізгі мақсаты өсіп келе жатқан ұрпақты болашаққа дайындау болып табылады. Шығармашылық – бұл осы мақсатты тиімді іске асырушы жол. Шығармашылық – дамудың көрсеткіші креативтілік болып табылады. Психологиялық зерттеулерде креативтілік ұғымы индивидтің жеке және ақыл-ой ерекшеліктерін, мәселелерді дербес шеше алуға қабілеті бір тума ойлардың туындауы және оларды шеше білу кешенімен түсіндіріледі[1]. Креативтілікті индивидтің жеке және тұлғалық ерекшеліктерімен көптеген тұлғаларға тән үрдіс және кешен деп қарастыру қажет. Қазіргі ғылыми зерттеулер тұлғада шығармашылық дамыту бұл жалпы дамуға қайталанбас ықпал беретінін дәлелдейді: эмоциялық сферасы қалыптасады, ойлауы жетіледі, әсемдікке, өнерде және өмірде бала сезімтал бола бастайды. Сабақтағы шығармашылық тапсырмалар тұлғаның жалпы шығармашылығының дамуына, бұл өз кезеңінде қайырымдылықты, қиялды, образдық – ассосиациялық ойлауды, есті белсендіріп, байқампаздықты, интуицияны тәрбиелеп, баланың ішкі әлемін қалыптасуына себепші болады.

Ушедший ХХ век поставил перед образованием сверхсложную задачу повышения качества образования. Сегодня реализуется много новых программ и тенденций в образовании, направленных на то, чтобы помочь обучающимся овладеть большим запасом знаний, без которых не может произойти адаптации к новым условиям жизни, привитие им навыков самообразования, творческого использования полученных знаний. Для реализации лучших свойств и саморазвития личности обучающегося и повышения эффективности учебного процесса разрабатываются новые современные методы и приёмы преподавания, к которым относятся нетрадиционные педагогические технологии. [1, с.23] Среди них можно выделить технологии модульного обучения, проектные технологии, высокие интеллектуальные и интегральные технологии обучения, в которых особое значение имеют интеллектуальные технологии. Аспект практической реализации современных интеллектуальных технологий в образовательном процессе является в настоящее время наиболее актуальным.

Бүгінгі күні білім беру жүйесі заман талабына жауап беретін күрделі өзгерістерге енуде. Сондай өзгерістердің қатарында үздіксіз білім беру мәселесінің мақсат-міндеттері, оның қоғамның әлеуметтiк-экономикалық дамуындағы жетекшi рольді иелейтіндігі, қазіргі білім беру жүйесіндегі маңызы алға тартылған. Бұл мақалада үздіксіз білім беру жүйесіндегі инновациялық технологиялардың маңызы мен қызметтері сөз етіледі. Ең алдымен, үздіксіз білім беру, инновация, технология, инновациялық технология ұғымдарының анықтамаларына қысқаша тоқталып өтсек. Үздіксіз білім беру – адамның барлық жас ерекшеліктері кезеңінде оның өмір салтының табиғи және ажырамас бөлігінен тұратын адамның оқу-іс әрекетін жариялайтын білім беру тәжірибесіне берілген көзқарастар жүйесі. Ол ересек өмірдің барлық кезеңдеріне шамаланған білім сатысының жаңа баспалдақтармен құрылып аяқталу қажеттілігімен қамтылады. Үздіксіз білім берудің негізгі мақсаты ретінде тұлғаның шығармашылық әлеуетінің өмірбойылық сапасының арттырылуы түсіндіріледі. Үздіксіз білім беру тұжырымдамасының алғашқы бастамаларын Платон, Конфуций, Сократ, Аристотель, Сенека және басқа да грек ойшыл алыптарының еңбектерінен байқалады. Сонымен бірге Вольтер, Гете, Руссо көзқарастарындағы үздіксіз білім беру идеялары адамзаттық даму толықтығына жетумен байланысты қарастырылған. Үздіксіз білім беру идеясын жүзеге асырудың алғашқы талпыныстары Еуропа қалаларында ХIII-XIV ғасырларда қолөнер цехтарында ашылған «цехтық мектептер» болып табылды[1]. Үздіксіз білім берудің заманауи алғышарттарының негізін қалаған Ян Амос Коменскийдің ойлары қазіргі уақыттағы үздіксіз білім беру тұжырымдамасында нақтылы түрде көрсетілген педагогикалық мұраның ой өзегі болып табылады. Алайда өткен ғасырдың 60-жылдарының аяғында үздіксіз білім беру тұжырымдамасы білім беру жүйесінің орталығы болмай жатып, сәтсіздікке ұшырады.

Кейс-метод (Case study) - метод анализа ситуаций. Суть его в том, что студентам предлагают осмыслить реальную жизненную ситуацию, описание которой одновременно отражает не только какую-либо практическую проблему, но и актуализирует определенный комплекс знаний, который необходимо усвоить при разрешении данной проблемы. При этом сама проблема не имеет однозначных решений [1]. Новые технологии обучения с использованием современных технических возможностей на сегодняшний день имеют ключевое значение в осмыслении реального состояния современной отечественной образовательной практики, в выявлении имеющихся противоречий социально-образовательного характера и обосновании перспектив их эффективного разрешения. Кейс-метод в данной дисциплине позволит активизировать различные факторы: теоретические знания, практический опыт обучаемых, их способность высказывать свои мысли, идеи, предложения, умение выслушать альтернативную точку зрения, и аргументировано высказать свою. С помощью этого метода студенты получат возможность проявить и усовершенствовать аналитические навыки, научиться работать в команде, применять на практике теоретический материал. Использование этого метода необходимо еще и потому, что он позволяет увидеть неоднозначность решения проблем в реальной жизни. Можно быть замечательным специалистом-теоретиком (наша система высшего образования может с легкостью обеспечить высокий уровень теоретических знаний), но научиться находить наиболее рациональное решение, быть готовым соотносить изученный материал с практикой - этому нужно учить с помощью активных методов обучения, в том числе включая кейсы в учебные курсы [2].

К моменту окончания школы юноши и девушки сталкиваются с проблемой выбора будущей трудовой деятельности, поэтому сегодня профессиональной ориентации отводится новая роль – это необходимость создания условий для психолого-педагогической поддержки молодежи в ее профессиональном самоопределении, помощи в выявлении профессиональных интересов, склонностей, определения реальных возможностей в освоении той или иной профессии, успешной социализации в обществе и активной адаптации на рынке труда. В связи с этим существенно возрастает значение допрофильной подготовки и профильного обучения, где профессиональная ориентация является одним из важных компонентов. Среди ошибок, допускаемых школьниками при выборе профессии, можно назвать следующие:  отношение к выбору профессии как к неизменному;  бытующие мнения о престижности профессии;  выбор профессии под влиянием товарищей (за компанию, чтобы не отстать);  перенос отношения к человеку, представителю той или иной профессии, на саму профессию;  увлечение только внешней или какой-нибудь частной стороной профессии;  отождествление школьного учебного предмета с профессией или плохое различение этих понятий;  устарелые представления о характере труда в сфере материального производства;  неумение/ нежелание разбираться в своих личностных качествах (склонностях, способностях);  незнание/ недооценка своих физических особенностей, недостатков, существенных при выборе профессии;  незнание основных действий, операций и их порядка при решении, обдумывании задачи при выборе профессии. Изучение учащихся в целях профориентации (предварительная профдиагностика), составляет один из важнейших составных компонентов работы со школьниками.

Уникальные возможности новых технологий позволяют развивать умения и навыки высокого уровня, включающие способность к рефлексии, сопоставлениям, синтезу и анализу, выявлению связей и нахождению путей решения комплексных проблем, планированию и групповому взаимодействию. Технические средства обучения уже довольно давно вошли в наши образовательные учреждения и получили широкое распространение. Накоплен интересный практический опыт, разработаны научные основы их применения. Информация становится главным ресурсом научно-технического и социально- экономического развития мирового сообщества и существенно влияет на ускоренное развитие науки, играет значительную роль в процессах воспитания и образования, культурного общения между людьми. С ростом объема информации, которую необходимо усвоить на уроках музыки, возникает необходимость использования новых технологий при освоении и закреплении учебного материала. Известно, что люди запоминают менее 10% прочитанной информации, примерно 30% от услышанного и более 70% от того, что слышат и видят одновременно. Использование информационно - коммуникационных и мультимедиа технологий в музыкальном образовании позволит радикально изменить существующую систему обучения музыке в общеобразовательной школе. На этой основе складывается совершенно новый подход к организации процесса музыкального воспитания: необходимо не просто сообщать детям определенные сведения из области музыкальной грамоты и формировать у них исполнительские навыки, а направить усилия на воспитание любви и интереса к музыке, потребности слушать ее, воспроизводить и даже сочинять (Б.В. Асафьев, Н.К. Брюсов, В.Н. Шацкая, А.А. Шеншин). Определяя основное направление данного процесса, специалисты-музыканты представляли его следующим образом: от живого общения с музыкой к формированию обобщенных представлений о музыкальной речи, от музыкального переживания - к развитию навыков и умений.

В умовах сучасної України актуалізація уваги до становлення професійної соціально-педагогічної діяльності та до підготовки фахівців даної сфери, зумовлена багатьма чинниками: зміною соціально-економічної ситуації; розпадом традиційних економічних, політичних, суспільних структур; кризами, що виникають в сім’ї, духовному житті суспільства, в окремої людини; загострення таких проблем, як бідність, безробіття, бездомність, алкоголізм, наркоманія; соціальні і психологічні конфлікти; відсутність цілісної соціальної політики. На сьогоднішній день гостро стоїть питання про подолання соціального сирітства та впровадження інноваційних форм опіки, тому є й актуальним питання підготовки відповідних кадрів та спеціалістів, які будуть здійснювати дану діяльність. На сучасному етапі розвитку науки існують дослідження, які присвячені проблемам підготовки соціальних педагогів: О. Безпалько, В. Бочарова, Р. Вайнола, Ю. Галагузова, Л. Ваховський, І. Звєрєва, А. Капська, О. Карпенко, І. Козубовська, Н. Кривоконь, Н. Максимова, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченко, І. Цимбал. Питаннями становлення інноваційних форм опіки та підготовки відповідних спеціалістів займалися: Г. Бевз, І. Звєрєва, Н. Комарова, Г. Лактіонова, Ж. Петрочко, І. Пєша, Трубавіна. Багатогранність наукових досліджень із даної теми дає можливість цілісно поглянути на проблему підготовки відповідних фахівців та забезпечити належний рівень їх кваліфікації.

На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності, радикальної соціально-культурної трансформації постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних і дискомфортних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Під час перебування дитини у прийомній сім’ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім’ї та дитини. Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.Бевз, С.Волинець, А.Капська, В.Кузьмінський, Н.Комарова, С.Мещерякова, І.Пєша , Н.Салабай, І.Трубавіна, О.Яременко та інші. Основними нормативними актами, які регулюють питання соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є Конституція України (1996р.), Сімейний кодекс України (2002р.), Закони України «Про охорону дитинства» (2001р.), «Про освіту» (1991р.), «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (1992р.), «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (2005р.).

ВОСПИТАНИЕ ДЕТЕЙ Известно,что школа, учителя, классные руководители могут успешно выполнять свои функции по воспитанию подрастающего поколения только в тесном сотрудничестве с семьей, с родителями школьников. Лишь общими целенаправленными усилиями педагогов и родителей удаётся плодотворно влиять на развитие личности ребенка, решать воспитательные задачи. Однако для этого важго, чтобы отец и мать сознавали свою высокую ответственность за воспитание детей и повседневно подтверждали её на практике. Педагогам как профессионалам, работающим с детьми , видны успехи и недостатки семейного воспитания. Поэтому школа, учителя в определенной мере выражают требования общества к результатам воспитания детей в семьи, к повышению ответственности родителей. Ещё далеко не все отцы и матери в полной мере сознают свою родительскую ответственность и тем более проявляют её на деле. В беседах с родителями учащихся нередко приходится слышат такое: «Для нас главное-накормить и одеть ребенка да проследить за выполнением школьных заданий». Несомненно , что, наряду с другими причинами, подобное отношение родителей к детям играет определенную роль в росте среди школьников негативных явлений-таких, как потребительство, равнодушие, нигилизм, жестокость и др.

Модернізація суспільства неможлива без кваліфікованих кадрів, талановитих вчених, якісної освіти й постійного професійного навчання. Відтак вона потребує зростання наукового потенціалу держави, накопичення об’єктів інтелектуальної власності та ін. Найбільша увага у зв’язку з цим повинна приділятися освіті, створенню умов для підвищення трудової й творчої діяльності [9, с. 327]. Сьогодні, у зв’язку із зростаючою роллю глобалізації суспільства, особливо затребуваною стає післядипломна освіта, перед якою постають питання формування та неперервного розвитку інтелектуального потенціалу людини в постдипломний період. Термін «післядипломна освіта» вперше з’явився у науковому трактуванні і застосуванні у освітньому полі в Україні і зафіксований у Законах України «Про освіту» (ст. 29; 47; 48), «Про вищу освіту» (ст. 10). Система післядипломної освіти цілком виправдано вважається відкритою і в якій проявляється випереджуючий характер навчання. Саме зміни в системі післядипломної освіти відображають сутнісні перетворення, що відбуваються в освіті. Тому надзвичайно важливим є ґрунтовний аналіз сутності системи післядипломної освіти, а також причин та умов змін, які відбуваються в ній. Метою статті є дослідження процесів глобалізації та їх вплив на розвиток системи післядипломної освіти.

Социальные перемены, происходящие в обществе, по-новому ставят вопрос о профессиональной компетенции будущего учителя. Качество образования будущего учителя и уровень сформированности его профессиональной компетентности являются социальными критериями состояния и результативности процесса образования, его соответствия потребностям современного общества в формировании и развитии профессионально-личностной компетентности специалиста. В настоящее время наблюдается несоответствие уровня подготовки будущих учителей современным требованиям в силу чрезмерной теоретизации процесса профессионального обучения и его оторванности от происходящих в школе реальных процессов. Как следствие, можно отметить недостаточную сформированность у студентов коммуникативной культуры, способов взаимодействия с разными категориями учащихся и их родителями, неготовность большинства выпускников брать на себя ответственность за определенную деятельность, отсутствие инициативы, оригинальности мышления, стремления к самосовершенствованию и развитию, уверенности в себе и способности справляться с трудными ситуациями. Согласно ГОСО РК 5.04.019 – 2011. по направлению высшее образование (бакалавриат) на долю профессиональной практики отведено только 12 кредитов (это8,2 %): «Количество кредитов, выделяемых на практику, должно быть не менее 6 кредитов. При этом для всех специальностей бакалавриата планируется учебная практика объемом 2 кредита, а также педагогическая и/или производственная практика общим объемом не менее 4 кредитов» [1, с.21]. Доминирование теории над практикой очевидно. Необходим коренной пересмотр педагогической практике в вузе.

В настоящее время в практике обучения химии учителями широко применяются электронные ресурсы, в том числе электронные издания. Качество большинства из них остаётся низким, что проявляется как в отношении технических ошибок, допускаемых производителями, так и методически неграмотном их выполнении. К примеру, при работе с мультимедийным обучающим комплексом по органической химии для 10-11 классов «1С: Образовательная коллекция» нарушается принцип наглядности. В разделах «Качественный анализ органических веществ», «Качественный анализ неорганических веществ» в таблице как форме выражения качественной задачи сверху вниз прописаны реактивы, но формулы и названия перевёрнуты на 900: приходится сильно наклонять голову вбок, чтобы прочитать их. Кроме того, вся таблица уже заполнена: изображены пробирки с результатами испытаний растворов веществ, из-за чего ученику трудно ориентироваться в многообразии разноцветных растворов, представленных на экране [3]. Издательством «Учитель» (г. Волгоград) для изучения вопросов общей химии в 8 классе выпущено издание «Демонстрационное поурочное планирование. Общая химия» [2]. Оно содержит как текст учебника, так и фотографии, видеоматеиалы, справочные данные. Но использование данного пособия на практике ограничено, поскольку его разделы оформлены в форме презентаций, последовательность демонстрации материала в которых строго определено и не может быть изменено.

Шкільні вчителі, зокрема і вчителі англійської мови – це одна з найбільш масових професійних груп інтелігенції. В освітнійсистемі вони мають статус державногослужбовця. Володіючи таким статусом, учитель має право на державне, пенсійне та страховезабезпечення. Учитель покликаний бути професійною, високоморальноюособистістю, компетентним та політичнолояльним. Професійну підготовку вчителів англійської мови досліджували такі вчені: Абрамова Т. [1], Авшенюк Н. М. [2], Білова В. [3] та інші. Усферіпрофесійноїпідготовкимайбутніхучителіванглійськоїмовиіснуєкомплексзавдань, депершочерговезначеннянабуваєзавданняудосконаленнякомплексноїпрофесіоналізації. Процес формування високоякісного спеціаліста є тривалим і складається зрізноманітних видів діяльності. Провіднемісце у цьомупроцесіналежитьформуванню у студента, майбутньоговчителя, готовності до професійноїдіяльності.Формування у студентівготовності до професійноїдіяльностівчителяанглійськоїмовипередбачаєвиконанняцілої низки навчальнихзаходів, якідопоможутьмайбутнімфахівцям, а саме[2, c. 143]:  надання якісних знань з теоретичнихоснов методики навчання англійської мови;  вивчення видів навчальноїдіяльності з формуванням в учнів комунікативної компетенції;  навчанняраціонального і ефективного навчального процесу; проведення підготовки доуроку;  здійснення контролю рівня сформованості знань, навичок і умінь;  навчання добирати засоби навчання;  навчання раціонального планування;  аналізування чинних підручників з англійської мови як основних засобівнавчання;  формування готовності до постійного професійногосамовдосконалення;  ознайомлення з основними напрямами розвитку сучасноїпедагогічної науки, методики навчання англійської мови.

Актуальність впровадження сучасних інформаційних технологій у життя людини призвело до розвитку інноваційних процесів і в освіті. Прагнучи до європейських стандартів, Україні необхідно підвищувати свою конкурентоспроможність не лише у сфері економіки, судової системи, у сфері свободи ЗМІ, але й у наданні якісних освітніх послуг. Це вимагає застосування активних методів навчання, тому цілком закономірним стає використання нових інформаційних технологій та інноваційних методів викладання економічних дисциплін. У ВНЗ України поряд з традиційними методами викладання, такими як лекції, семінари, самостійна робота студентів, широкого використання набувають нетрадиційні методи. Суть цих методів полягає у тому, щоб організувати навчальний процес у формі діалогу, що допоможе студентам навчитись висловлювати власні думки, аналізувати проблемні ситуації та знаходити ефективні шляхи їх вирішення. Такі методи дозволяють підвищити рівень освіти, розвивають студентів, формують навички та вміння, що будуть використовуватись ними у подальшій професійній діяльності. Вагомий внесок у дослідженнях щодо застосування інноваційних методів викладання економіки і менеджменту зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як: О. Аксьонова, В. Біскуп, М. Скуратівська, Е. Чамберлін, М. Джозеф, Ф. Саундер, В. Захка, Д. Льюіс, Д. Вентвос, Р. Барлет, А. Вільямс, Дж. Волкер, Т. Бергстром, Дж. Міллер, Д. Джонсон. На основі аналізу літературних джерел [1; 2; 3] можна виокремити такі провідні інтерактивні методи навчання як тренінги, рольові та ділові ігри, метод «відео за запитом», метод аналізу ситуацій (case study), метод активного навчання, навчальні дискусії.

Як відомо, головна мета реформи освіти – це підвищення її якості. Досягнення цієї мети можливе лише через посилення вимог до атестації та акредитації ВНЗ; через інтеграцію освіти і науки; широке використання в навчанні сучасних інформаційних технологій, дистанційних програм, гнучких систем управління, адекватно реагуючих на швидко змінювані параметри соціальної практики, інформаційного середовища, в якому перебуває студент. Інформаційний фактор визначає ефективність роботи вищого навчального закладу особливо в сучасних умовах, коли його основним завданням є знайти місце у підготовці кадрів, передачі і поширенні знань. Саме широка інформаційна база дозволяє впроваджувати у навчальний процес інноваційні методи педагогіки – авторські курси, навчально-творчі лабораторії, експедиції, практикуми, тести тощо. Кожен вищий навчальний заклад при цьому у контексті здійснюваних реформ в освіті має поєднувати у собі культурно-освітній, науково-освітній, науково-дослідний і професійний центри.

Бугунги кунда Юртимизда инсон манфаатларини кўзлаб амалга оширилаётган ислоҳотлар ва янгиланишлар, жамият ҳаётини демократлаштириш ҳамда мамлакатни модернизациялаш жараёни жамиятнинг табиатига, моҳиятига мос шахсни вояга етказишни устувор вазифа сифатида белгилаб берар экан, ҳар қандай шахсни эмас, балки ўзининг аниқ ҳаётий мақсадларига эга бўлган ва бу йулда оғишмай ҳаракат қила оладиган шахсларни тарбиялаш жамиятимиз ва унинг асосини ташкил эттувчи оилининг олдида турган энг муҳим масалалардан бири ҳисобланади. Президентимиз И.А.Каримов бу жараёнда шахс тарбиясининг асосий ва илк босқичини амалга оширувчи оиланинг ўрни беқиёс эканлигига тўхталиб:“Ҳали суяги қотмаган фарзандларимизни ўз ҳолига ташлаб қўйсак, илми ва маънавияти билан шуғулланмасак, уларнинг келажагига ким кафолат бера олади? Биз жамиятимиз, давлатимиз келажагини кимлар қўлига топширамиз” деб ёзадилар. Демак, ёшларимизнинг келажакда қандай шахс бўлиб етишишлари аввало, оиладаги муҳитга, унда тарбиянинг қандай амалга оширилаётганлигига, тарбиячи ҳисобланмиш ота онанинг ўз бурчлари ва вазифаларига нечоғлик масъулият билан муносабатта бўлишига чамбарчас боғлиқдир. Бу жараёнда шахс тарбиясининг бевосита таркибий қисми бўлган ёшларда аниқ ҳаётий мақсадларнинг шаклланишига алоҳида эътибор қаратиш лозим. Диёримизнинг мустақиллиги биринчи навбатда хотин-қизларга ва улар тарбия бераётган фарзандларга улкан имконият уфқларини очиб берди. Бугун юртимизда истиқлол шарофати билан аёллар юксак даражада эъзозланаётгани, фарзандларимизнинг баркамол инсонлар бўлиб вояга етишига катта этибор берилаётганига барчамиз гувоҳмиз. Бизнинг юртимизда азал-азалдан аёлнинг жамиятда ўзига хос ўрни, фақат аёл кишигина бажаришга қодир бўлган вазифалари мавжуд.

Образование является стратегической основой развития личности, общества, нации, государства и залогом успешного будущего. Преобразование постиндустриального общества в глобальное информационное, основанное не только на знаниях, но и на компетентности специалистов, значительно актуализировало проблему инновационных подходов к организации образовательных процессов. В результате чего к системе образования в современных условиях выдвигаются весьма высокие требования: то есть эффективность образования, она должна готовить учащихся к жизни и деятельности в широком, динамичном, быстро меняющемся мире, где перед учащимся постоянно возникают нестандартные задачи, решение которых предполагает наличие умений и навыков строить и анализировать собственные действия. Внедрение инновации становится важным путем повышения эффективности образования. Стремление использовать инновации в образовании приобретает массовый характер. Обострилось потребность в новом знании, формировании инновационной компетентности и культуры преподавателей средней школы. Инноватика – это теория и практика инновационных процессов в различных отраслях науки, техники, общественной практики, наука о нововведениях. Основными категориями инноватики являются понятия инновация, нововведения, новшества, инновационная деятельность, инновационный процесс.

Із кожним роком під впливом західної культури все помітнішими стають зміни життєвих пріоритетів нашого суспільства. Досить яскраво вони проявляються на поглядах студентської молоді. Портрет сучасного студента значно відрізняється від того, яким він був ще років десять тому. Найпомітніше це виявляється у зміні соціальних потреб та особистісних якостей студента. Поряд з науково-технічним прогресом, який начебто повинен принести масу позитивних зрушень, спостерігається руйнування споконвічних цінностей. Ці зміни мотивують вищі навчальні заклади до вибору такої освітньої стратегії, яка б зуміла задовольнити потреби студентів, сприяла високому інтелектуальному розвитку і прищеплювала високі моральні цінності. Але ж тут виникає суттєве протиріччя між тими рисами, які характерні для сучасного студента (це: агресивність, розвиток особистої відокремленості, егоїзм, занепад моральних устоїв та культурних цінностей) і вимогами, що висуває вищий навчальний заклад щодо рівня професійної підготовленості та якостей особистості (ініціативність, самостійність, цілеспрямованість, активність, високий рівень працездатності тощо). Розв’язанню цього протиріччя в певній мірі сприяє пошук та впровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій, варіативних та комплексних методик, які б сприяли корекції негативних характеристик студентів та одночасно сприяли ефективному вирішенню навчальних завдань.

Ўзбек тилининг изоҳли луғатида педагогик низо тушунчаси қуйидагича талқин қилинади: “Педагогик низо – бу ўқитувчи ва ўқувчи, устоз ва шогирд, домла ва талаба ўзаро келишмовчиликлари ёки қарама-қаршилик, душманлик, адоват орқасида туғилган ҳолат, муносабат, ихтилоф, нифоқ “. Адоват, ихтилоф, нифоқ, туфайли ўзаро жанжаллар содир бўлади. Одамлар жанжал ҳақида ўйлаганларида душманлик, қўрқитиш, босқинчилик, тортишув каби ноҳушликларни назарда тутишади. Ўқув жараёнида низо—бу ўқитувчи ва ўқувчи ўртасида муайян масалаларни ҳал қилишда томонларнинг бир-бири билан бир ечимга кела олмаганлиги туфайли вужудга келадиган вазият. Таълим жараёнидаги низолар кишилар кайфиятига салбий таъсир қилади ва уларнинг билим олиш қобилиятини пасайтиради, гуруҳдаги "руҳий иқлим”ни ёмонлаштиради, ўқувчилар қўнимсизлигини кўпайтиради. Шунинг учун бу масалаларга доимо эътибор бериш, таълим олаётган гуруҳларни бошқаришни, ўқувчилар турғунлигини таъминловчи шартлардан биридир. Таълим жараёнида низоли вазиятлар олдини олишнинг барча имкониятларидан фойдаланиш лозим. Педагогик низо қандай характерга эга бўлмасин ва у қай даражада катта бўлмасин, барча ҳолларда бу низонинг сабаблари ҳамда уни вужудга келтирган ҳолатлар диққат билан таҳлил қилиниши лозим. Ўқитувчи ҳар бир аниқ вазиятнинг тагига адолат ва объективлик билан етиши, тегишли хулосалар чиқариши керак. Таълим жараёнида низоли вазиятлар турли сабабларга кўра вужудга келиши мумкин. Улардан: • таълимни ташкил қилишдаги камчиликларни; рағбатлантиришнинг такомиллаштирилмагани; ёмон таълим шароитларини; таълим тўғрисидаги қонунларни бузишни; ўқитувчи савиясининг пастлиги; ўзаро муносабатлар маданиятининг қониқарсизлиги ва ҳоказоларни кўрсатиш мумкин.

С первых дней независимости нашей Республики, государство уделяет большое внимание вопросам развития Махалли. В частности, созданный по Указу Президента благотворительный фонд «Махалля» способствует дальнейшему повышению статуса махалли как традиционного института воспитания. По предложению Президента Ислома Каримова , высказанному на торжественном собрании, посвященной десятилетью Конституции Республики Узбекистана, 2003 был объявлен годом махалли. В выступлении руководителя нашей страны на десятом сессии Олий Мажлиса также было особо отмечено дальнейшее повышение статуса махалли в обществе, необходимости укрепления ее социальных, правовых, экономических основ. Об огромном значении махалли в жизни граждан отмечает Президент и в своем новогоднем поздравлении народу Узбекистана : «Этот уникальный общественный институт самоуправления граждан, имеющий тысячелетнюю историю, вобрал в себе мудрость и жизненный опыт нашего трудолюбивого народа. Этим надо гордиться и сделать все, чтобы махалля оставалась» для каждого из нас родным очагом, где царит мир и уважительное отношение друг другу, где все вопросы решаются вместе в интересах каждого. И, действительно, махалля как орган самоуправления граждан насчитывает в нашей стране много веков. В ХХI веке она также жизнеспособна и действенна, но наша бурная современная жизнь придала махалле новые функции, современные формы работы с населением.

Развитие личности в детстве происходит под влиянием различных социальных институтов: семьи, школы, внешкольных учреждений, в дальнейшем–под воздействием средств массовой информации (печать, радио, телевидение) и живого, непосредственного общения ребенка с окружающими людьми. В разные возрастные периоды личностного развития количество социальных институтов, принимающих участие в формировании ребенка как личности, их воспитательное значение различны. В процессе развития личности ребенка от рождения до трех лет доминирует семья, и его основные личностные новообразования связаны в первую очередь с ней. В дошкольном детстве к воздействиям семьи добавляется влияние общения со сверстниками, другими взрослыми людьми, обращение к доступным средствам массовой информации. С поступлением в школу открывается новый мощный канал воспитательного воздействия на личность ребенка через сверстников, учителей, школьные учебные предметы и дела. Расширяется сфера контактов со средствами массовой информации за счет чтения, резко возрастает поток информации воспитательного плана, достигающий ребенка и оказывающий на него определенное воздействие. Все социальные институты действуют на развитие личности не непосредственно, а через малые группы, членом которых ребенок является, через общение с людьми, которые окружают ребенка в этих группах. Это – члены семьи, товарищи по классу, друзья по дому, отделенные люди, с которыми ребенок вступает в контакты. Не столько общение, сколько отношения с этими людьми определяют развитие личности.