ХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

В загальній стратегії соціально-економічного розвитку України велике значення має туристично-рекреаційна сфера (туризм, рекреація. Екскурсійна діяльність), яка в сучасних умовах побудови державності і стабілізації національної економіки явно недооцінюється. Аналізуючи ситуацію, яка впливає на розвиток туристично-рекреаційної сфери в Україні, слід виділити соціально-демографічні чинники, що визначають туристично-рекреаційний попит: старіння населення і збільшення кількості пенсіонерів, урбанізація, високий рівень освіти, збільшення вільного часу. Якщо говорити про вільний час, то Україна за кількістю свят і перенесених святкових дат з метою продовження канікул займає, по всій імовірності, майже перше місце в світі. Позитивним для українського туризму є і близький до східного менталітет українця, який вміє працювати, і ніколи не забуває про необхідність відпочити на «Всі 100%». Не слід забувати і про такий зовнішньоекономічний чинник, як підвищений інтерес українців до життя інших країн і народів. Україна має і передумови для розвитку в'їзного туризму. В країні сформовано один із найпотужніших в межах Європейського туристичного макрорегіону туристично-рекреаційних потенціалів - близько 7850 об'єктів з ліжковим фондом, близько 1,9 млн. місць і можливістю оздоровлення 8-10 млн. осіб в рік. За питомими показниками потужності туристично-рекреаційного господарства на 1 км2 території Україна перевершує показники країн СНД майже в 10 разів. Туристично-рекреаційне господарство України може стати одним з важливих економічних секторів в національному господарському комплексі. При відносно швидкій організаційно-економічній реорганізації та забезпеченні державної підтримки можна довести надходження до бюджету України від 10 до12 млрд. $, тобто 200-240 $ в розрахунку на душу населення (у середньому по Європі цей показник становить близько 460 $).

Одним из основных способов предотвращения внезапных выбросов угля и газа на шахтах Карагандинского угольного бассейна как при вскрытии пластов, так и проведении по ним подготовительных горных выработок является бурение опережающих (дегазационных) скважин диаметром 0,13 - 0,25 м. Эффективность его применения зависит от правильного определения основных параметров. К ним относятся диаметр d, длина lс, количество n, неснижаемое опережение скважин lно, взаимное их расположение, размер защищаемой (опасной) зоны в контуре и за контуром выработки. Величина lно должна составлять 5 м, на пологих и наклонных пластах в штреках должна быть обеспечена двухметровая безопасная (защищённая) зона, а на особо выбросоопасных участках её величина принимается равной 4 м по обе стороны выработки. На мощных пологих пластах следует также защищать 2 - 4 м зону выше контура выработки при наличии тектонически нарушенного угля. Длина опережающих скважин диаметром 130 - 250 мм при проведении выработок по пласту должна составлять 10-20 м, а их количество определяется по формуле[1, 2] Sзо (a + 2b)mн n = —— = ————— , Sэф Sэф (1) где Sэф область эффективного влияния дренажной скважины, м2; Sзо–площадь защищаемой (опасной) области по пачке нарушенного угля, м2; а – средняя ширина выработки по напластованию пачки или пачек нарушенного угля вчерне, м; b – ширина полости обработанного скважинами массива нарушенного угля за контуром выработки, м; mн. мощность пачки или пачек нарушенного угля, м.

Угольные шахты АО "АрселорМиттал Темиртау" относятся к наиболее газообильным среди угледобывающих предприятий мира. Газоносность угольных шахт составляет 18-25 м3/т, а газовыделение на выемочных участках достигает порой до 150 м3/мин, из-за большой угленасыщенности свиты угольных пластов. На действующих глубинах разработки (500-700м) угольные пласты имеют весьма низкую газопроницаемость (3÷5 •10-3 милидарси). Применяемые методы заблаговременной дегазации угольных пластов в массиве не дали желаемых результатов. Исследования проницаемости угольных пластов в 2008 г. фирмой Ensafe-Petron и австралийским ученым Ян Грей (фирма Sigra) подтвердили данные, о весьма низкой проницаемости угольных пластов и выявили необходимость более тщательного изучения свойств угольных пластов Карагандинского бассейна, для разработки необходимой технологии заблаговременной дегазации.

Высокий уровень загрязнения озёр тяжелыми металлами (ТМ) приводит к снижению видового разнообразия гидробионтов. Использование водорослей в качестве биоиндикатора позволяет судить о интенсивности бионакопления токсикантов и адекватно отражают современное состояние озёрных экосистем. Среди металлов-токсикантов выделена приоритетная группа, в которую входят цинк, медь, никель, марганец, железо, свинец, цинк и хром как опасные для биоты [1, 6]. Поэтому представлялось оправданным проведение сопряженного анализа содержания ТМ, как в тканях сине-зелёных водорослей, так и в среде их обитания – воде, так как содержащиеся в водных системах ионы ТМ поглощаются организмами, главным образом, непосредственно из воды, а загрязнение организмов соответствует их способности адсорбировать ионы из воды, а не их положению в цепи питания [4].