ХVIII Международная научно-практическая интернет-конференция

Сучасний розвиток світової економіки, швидке впровадження інформаційних технологій у промислове виробництво, загострення ситуації на ринку праці вимагають мобільного та висококваліфікованого фахівця, поява якого неможлива без досягнення нових якостей професійного навчання. Тому особлива увага приділяється інноваційним підходам у вищій школі, які дозволяють не тільки набути студентом деякої суми знань та навичок, а і сформувати системний набір професійних компетенції, що проявляються в уміння розв’язувати проблеми та задачі в різних сферах людської діяльності: технічної, політичної, економічної, культурологічної та ін. [1, с.10]. Такі умови призводять до зміщення акцентів в організації навчального процесу від парадигми навчання до парадигми освіти, в тому числі самоосвіти. Тому,самостійна робота студента стає не тільки формою освітнього процесу, а і його основою, способом формування професійної самостійності, готовності до самоосвіти та неперервному навчанню протягом життя. Як правило, під самостійною роботою студентів розуміється запланована індивідуальна або колективна навчальна або наукова робота, що виконується в рамках навчального процесу під керівництвом та контролем викладача. Самостійна робота розглядається як вища форма навчальної діяльності, форма самоосвіти, та носить інтегральний характер[2, с.52].

Інформаційні технології внесли в життя сучасного суспільства безліч корисних і цікавих речей. Щодня винахідливі й талановиті люди вигадують усе нові й нові способи використання комп'ютерів як ефективних інструментів виробництва, розваг та співробітництва. Безліч різних програмних і апаратних засобів, технологій і сервісів дозволяють нам щодня підвищувати зручність і швидкість роботи з інформацією. Усе складніше й складніше виділити з потоку технологій дійсно дієві й навчитися застосовувати їх з максимальною користю[2]. Підвищений інтерес до комп'ютерних технологій віртуалізації в даний час не випадковий. Обчислювальна потужність теперішніх процесорів швидко зростає, і питання навіть не в тому, на що цю потужність витрачати, а в тому, що краще дозволяє реалізувати багатющий потенціал ідей віртуалізації операційних систем і додатків, виводячи зручність користування комп'ютером на новий якісний рівень. Технології віртуалізації стають одним з ключових компонентів (у тому числі, і маркетингових) у новітніх процесорах Intel і AMD, в операційних системах від Microsoft і ряду інших компаній. І найближчим часом можна побачити на цьому «полі бою» не менш спекотні баталії, ніж ті, що нещодавно гриміли з приводу підтримки 64-бітних інструкцій, багатоядерних процесорів.

Вступ. Поруч із задачею забезпечення цілісності інформаційних об’єктів у сучасних телекомунікаціях не менш важливою є задача забезпечення доступності цих об’єктів. З цією метою прагнуть підвищувати швидкість інформаційного обміну при збереженні можливостей щодо цілісності. Однією із можливостей цього є застосування багаторівневих (багатопозиційних) символів. Однак при цьому спотворення одного із символів призводить до появи групового (наприклад, у декількох бітах) спотворення (спотворення узагальненого символу). Для виявлення таких спотворень доцільно застосовувати спеціальні коди для виявлення і (можливого) виправлення спотворень в узагальнених символах. Одним із таких кодів є код умовних лишків (ЛУ – код) [1, 2, 4]. В таких кодах відповідний інформаційний об’єкт розглядається як деяке число, яке за певними правилами розподіляється на декілька, наприклад на n груп двійкових розрядів.

ХХІ сторіччя характеризується швидким та масштабним розвитком програмної інженерії: стандартизація програмних засобів, створення зручного для користувача інтерфейсу, підвищення потужності програм. Зауважимо, що найважливішою тенденцією розвитку програмного забезпечення є неухильне збільшення саме їх потужності – програми можуть обробляти велику кількість даних, робити це швидше, надають користувачеві більше виконуваних функцій тощо. Таким чином, розробники програмного забезпечення використовують можливості, що з'являються з причин збільшення потужності комп'ютерів. Досить помітно й прагнення до інтеграції функцій програмного забезпечення. З цих позицій актуальною постає проблема раціонального використання пам’яті комп’ютера та організації швидкого доступу до даних. Для вирішення зазначеної науково-практичної проблеми програмної інженерії використовуються лінійні однозв’язні списки. Метою дослідження є визначення типів зв’язних списків, їх змістовних характеристик і сфер застосування.

Сьогоднішнє суспільство є постіндустріальним, головне багатством якого − це інформація. Кодування в наш час відіграє важливу роль в галузі зберігання інформації. Майже в кожному будинку є персональний комп’ютер, який, як відомо, всю інформацію зберігає у власній оперативній пам’яті, в цьому йому допомагає кодування. З цих позицій актуальною постає проблема визначення змістовного забарвлення теорії кодування.