ХVIII Международная научно-практическая интернет-конференция

Актуальність дослідження. Особливою ланкою сучасного спортивного руху є спорт людей з обмеженими можливостями,швидкий розвиток якого обґрунтовує необхідність розробки та науково-методичного обґрунтування специфічних методик різних видів підготовки спортсменів цього рівня. До занять спортом, як до одного з найбільш ефективних способів соціальної та фізичної реабілітації, залучаються люди з порушеннями зору і мови, з відставанням в розумовому розвитку і ураженням опорно-рухового апарату, в тому числі й особи з порушеннями слуху. Методика спортивної підготовки залежить від особливостей контингенту спортсменів, тим більше коли об'єктом психофізичних дій є спортсмени-інваліди [3]. Порушення методики тренування може призвести і нерідко призводить до втрати здоров'я при заняттях спортом. Перенесення методичних схем тренування, виправданих на здорових спортсменів, на людей з особливими обмеженими можливостями не тільки неприпустимий з точки зору гуманізму і права, але і вкрай небезпечний [3, 8].

Актуальність. Останніми роками великого поширення набули різні практики оздоровчих тренувань. Популярними стали східні єдиноборства, фітнес, заняття різними видами танців. Так само дуже «популярним» у наш час стало гнучке, пластичне та гармонійно розвинуте тіло. Танцювальна аеробіка є відносно новим видом фітнесу не тільки в Україні, але і в усьому світі. Вона активно розвивається і набуває все більшої популярності завдяки своїй видовищності, яка полягає у поєднанні краси, музики і мистецтва зі спортом, силою, виснажливими тренуваннями та захоплюючими змаганнями. У пошуках інноваційних підходів до організації позашкільного фізичного виховання з дітьми та підлітками слід враховувати особливе значення й привабливість танців. Танець дозволяє розв’язати цілий комплекс важливих завдань у роботі з учнями: задовольнити їх потребу у русі, навчити володіти своїм тілом, розвивати фізичні якості, розумові та творчі здібності, моральні якості тощо.

Постановка проблеми. Змагальний двобій боксерів вимагає високого рівня прояву таких швидкісно-силових якостей як бистрота реакції, швидкість поодиноких і серійних ударів, темп рухів і сила ударів. Швидкісно-силові якості є базою, що визначає рівень фізичної підготовленості боксера, а недостатній їх розвиток збільшує тривалість формування спеціальних навичок упродовж оволодіння технікою боксу і знижує ефективність їх використання в умовах змагального поєдинку [1, 2, 5]. Боксер з недостатньо розвинутими швидкісно-силовими якостями із запізненням виконує прийоми і дії в умовах дефіциту часу, втрачає, при цьому, необхідну потужність та інтенсивність дій, що негативно впливає на спортивний результат [5]. Одним із завдань фізичної підготовки боксерів є оволодіння спроможністю проявляти швидкісно-силові якості на фоні зростаючої втоми під час змагань [3].

Постановка проблемы. В течении многих лет детский церебральный паралич (ДЦП) остается главной причиной инвалидности детей [7].В настоящее время частота возникновения ДЦП не имеет тенденции к снижению, что объясняется большим прорывом в медицине, а точнее большей выживаемостью детей с тяжелыми перинатальными поражениями ЦНС, в том числе мало весовых детей и новорожденных с экстремально низкой массой тела, у которых риск развития данной патологии весьма значителен [1,8,9].Известно, что кроме неврологических нарушений у детей с ДЦП страдает соматическое здоровье, а в следствии и физическое развитие [3,6].Среди всех форм ДЦП наиболее распространенными являются спастические формы на долю которых приходится до 80% [7,8].Поэтому, согласно международной классификации болезней 10-го пересмотра (МКБ-10), первичными в диагностике являются особенности двигательной недостаточности – атактический, дискинетический, гемиплегический, спастический синдромы. В структуре самого же заболевания преобладают спастические формы (спастическая диплегия, спастический гемипарез, спастический тетрапарез)[2,4,5].