ХVIII Международная научно-практическая интернет-конференция

Сучасна професійна підготовка студентів немовних вищих закладів освіти невідʼємно повʼязана з опануванням іноземною мовою. Англійська мова як мова міжнародного фахового спілкування вимагає практичного володіння, оскільки майбутні спеціалісти мають застосовувати її для свого професійного зростання. Важливим є й те, що англійська мова слугує і професійно-особистісному розвитку впродовж навчання у ВНЗ і далі, саморозвитку, досягнення чого є одним із нагальних завдань сучасної педагогіки.

У немовних університетах дисципліни "Іноземна мова" та "Іноземна мова за професійним спрямуванням" становлять складову моделі підготовки спеціалістів. Метою вивчення цих дисциплін є розвиток іншомовної комунікативної компетентності, що включає англомовну компетентність у межах міжнародного, міжкультурного та фахового спілкування. Проблемам формування та розвитку у процесі навчання іноземної мови такого важливого компонента комунікативної культури, як англомовна комунікативна компетентність, присвячені роботи багатьох зарубіжних та вітчизняних учених (D. Hymes, S. Savignon, M. Canale, M. Swain, A. John, Ю. І. Пассов, І. А. Зимняя, О. Б. Тарнопольський та ін.) [1-7]. Однак, незважаючи на численні публікації, багато аспектів даної проблеми не з’ясовані остаточно. Поняття "іншомовна комунікативна компетентність" ще вимагає вивчення та конкретного наповнення стосовно певних навчальних контингентів.

У поданій статті ми визначаємо функціонально-семантичне поле (ФСП), слідом за О. В. Бондарком, як організовану певним чином систему, до складу якої інтегруються гетерогенні за внутрішньою структурою та рівневою приналежністю мовні компоненти [4, с.494]. ФСП характеризується білатеральною природою, тобто представлене як планом змісту, так і планом вираження [6, с. 11]. До змістової складової ФСП відноситься “багаторівнева система семантичної субкатегоризації смислового інваріанту, яка лежить у його основі” [10, с. 33].

Володимир Винниченко – письменник, чий творчий доробок з певних політичних причин зник з культурного обігу українців майже на 50 років. Наукова новизна роботи полягає в тому, що тут уперше досліджуються вияви явного та прихованого хронотопу в новелістиці Винниченка, використовуючи результати новітніх літературних досліджень. Мета дослідження – виявити специфіку ретрансляції часу та простору в малій прозі Винниченка. Хронотоп (грец. chrоnos – час, topos – місце) – синтез часових і просторових характеристик зображених у художньому творі явищ та подій. Літературознавці активно розробляли і продовжують свої дослідження щодо проблеми художнього часу та простору. Вперше термін «хронотоп» використав у психології О. Ухтомський, у літературознавстві це явище досліджували М. Бахтін, Л. Тороп та ін., у семіотиці – Ю. Лотман.

Головною одиницею термінології є слово. Тому концепція слова-терміна займає у термінології найважливіше місце. У мові функціонують слова-терміни та загальноуживані, побутові слова. А.А. Реформатський відзначив, що “лінгвістично це ціла проблема побутове слово та термін” [10, с. 113]. У науці існує напрямок, заснований на прямому протиставлені двох знакових одиниць: “термін – слово”, “термін – слово загальної мови, загальноуживане слово”. Цей напрямок не визнають ті дослідники, які вважають функціональність особливістю терміна. Таким чином, виділяємо дві точки зору на внутрішню природу терміна: субстанціональну і функціональну. У відповідності зі субстанціональною точкою зору термін вважається особливим знаком, особливим видом слова чи словосполучення. З функціональної точки зору термін являє собою особливу функцію лексичної одиниці. Тому основне питання специфіки терміна може бути сформульоване так: що таке термін – властивість лексичної одиниці (особливий вид слова) чи особлива функція лексичної одиниці?