XXX Международная научно-практическая интернет-конференция

O‘tgan asrning 30-yillariga kelib nemis tilshunosligida yoshlar leksikasi tushunchasi qo`llanila boshlandi. Sotsiolingvistik tadqiqotlarda yoshlar leksikasi bir qancha yo`nalishlarda tadqiq qilinadi. Hozirgi paytda yoshlar leksikasiga zamonaviy tilning yangi hodisasi sifatida qaraladi. Ammo qadimgi davrda ham yoshlarning o‘z til uslublari bo`lganligi hamda o‘sha davrlarda yashagan yoshi kattalar va yoshlar qo‘llaydigan til o‘rtasida sezilarli farqlar bo‘lganligi ko‘pchilikka ma'lum emas. Yoshlar leksikasini tarixiy jihatdan tadqiq etishda biz Germaniyadagi hozirgi yoshlar tilining ilk shakllari sifatida mashhur bo`lgan tarixiy talabalar tiliga oid qadimgi lug‘atlar va hujjatlarga duch kelamiz [1, c. 37]. Bu hujjatlar, lug‘atlar va yozishmalar o‘zida o‘sha davr yoshlarinig til uslubi, hayot tarzi, bilim darajasi hamda sotsial o‘rni, qadr-qimmatini aks ettiradi.

It is essential to be familiar with treasures of the world literature for the high spirituality of any educated person. Yet, not everyone can afford to read Shakespeare, Dante and Goethe in original. Cultural heritages of European countries, ideas of Eastern philosophers with their world history, ancient epics of world people and works of contemporary authors which reflect the new flow in art and history - all this kind of treasure can be available only thank for writer-translators.

The question of a concept and its description is one of the most difficult in modern science. Initially it decided within philosophy. Though the term “concept” could not be used in a philosophical discourse, the sense problem, and its realization in the world of things or language always occupied one of the central places in philosophy. In the most general view the question of a concept is reduced to a problem of relationship of the ideal and material worlds – thinking, consciousness and language as the most significant for this research of categories.

Понятие сложное синтаксическое целое, вошедшее в практику изучения текста и связанное с именем И. А. Фигуровского, сыграло свою положительную роль [5, с. 69]. Понятие межфразовое единство более четко характеризует исследуемую нами единицу текста.

На шляху до когнітивної моделі мови не раз ставились питання, пов´язані з тим, як співвідносяться ті чи інші структури знання, що формуються у свідомості людини на основі пізнання дійсності. Ще зовсім недавно вважалося загалом доцільним розглядати мову у якості якоїсь абстрактної сутності, системи знаків-символів. У свою чергу область досліджень структурної лінгвістики обмежувалася «языком в себе и для себя»[1, с.5-6]. Більшість лінгвістів не підтримували точки зору, згідно з якою існує чітке розмежування між мовною компетенцією та використанням мови. Але мова – це тільки невелика частина того цілого явища, що ми намагаємося пізнати, тієї картини, що ми намагаємось роздивитись.

Sifatdoshlar fe’lning xoslangan uch shaklidan biri bo’lib, bu shakl uning fe’llik vazifa va xususiyatlariga ikkinchi bir turkum vazifa va xususiyatlarini yuklaydi. Mazkur holat sifatdoshga alohida e’tibor tadqiq qilishni talab qiladi. Bu tilshunoslikda allaqachon e’tiborga olingan va tilshunoslikning dastlabki tadqiqotlaridan boshlab unga turli nuqtai nazardan yondashilib kelingan.

Фразеологизмлар – халқ аср-асрлар мобайнида тил воситасида яратган тимсолий (образли) ифода ва тасвир воситаларидир. Шунинг учун ҳам тилни ва бадиий адабиётни фразеологизмларсиз тасаввур этиб бўлмайди. Халқ яратган фразеологизмларни, шартли равишда, “қулоққа ёққан гаплар” деб ҳисоблаш мумкин. Чунки қулоққа ёқмаганида халқ уларни аср-асрлар асраб-авайлаб, тилдан тилга, дилдан дилга ўтказиб келмаган бўлар эди.

У статті виділено PR (англ. public relations, скор. PR)-дискурс, подано різні підходи до його визначення, встановлено місце дискурсу у сфері паблік рілейшнз стосовно інших видів дискурсу та подано стислу характеристику його головних параметрів та типологічних ознак.

Александр Александрович Бестужева-Марлинский, приобрёл славу отнюдь не благодаря писательской деятельности, но критике. Свои литературно-критические взгляды он излагал в журналах «Сын отечества», «Невский зритель», «Соревнователь просвещения», «Благонамеренный» и др.