ІV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Сучасні ринкові умови вимагають від аграрного сектору створити нову господарську модель, яка могла б успішно конкурувати з іншими ринковими структурами, та яка б прискорено адаптувалася до мінливих умов зовнішнього ринку. В результаті важливим фактором зазначеної адаптації та ефективної діяльності аграрних підприємств на зовнішньому ринку є розвиток сільськогосподарських кооперативів. Фундаментальне уявлення про кооперацію як можливість прискореної адаптації аграрних формувань до умов зовнішнього ринку передбачає складність використання поняття «адаптація». В сучасній науці її розглядають і як процес (зміни, що відбуваються з об’єктом у новому середовищі) і механізм (пристосування до цих змін). Це доводить, що у науковому світі термін «адаптація», є досить розповсюджений та має складну і суперечливу еволюцію розвитку, а саме поняття є різнобічним та дискусійним. А кожне з досліджуваних визначень, імовірно, правильне, але тільки для якоїсь конкретної ситуації (виходу підприємства на зовнішній ринок, диверсифікації виробництва, удосконалення управлінської діяльності тощо).

В современной рыночной экономике решающую роль для успешной деятельности любого предприятия играет его конкурентоспособность, а повышение конкурентоспособности предприятия на сегодняшний день является одной из главных задач. Анализируя термин «конкурентоспособность» можно сказать, что это способность продукции (или предприятия) конкурировать на рынке с идентичной по своим потребительским свойствам, назначению продукцией других производителей. Однако, более точное определение звучит так: конкурентоспособность предприятия – это относительная характеристика, отражающая степень отличия развития данного предприятия от конкурентов по степени удовлетворения своими товарами потребностей людей, а также возможности и динамику приспособления предприятия к условиям рыночной конкуренции [1].

В епохупостіндустріальногосуспільствакласичніфакторивиробництвавідходять на другий план, а першочерговим фактором стають знання. Саме людина стає головною виробничою силою, а капітал виражається у формі людського інтелекту. В сучасній економіці підвищується роль і значення освітнього потенціал України, а високорозвинений ефективний ринок освітніх послуг стає головною ознакою могутньої, успішної та процвітаючої країни. На сучасному етапі функціонування ринку освітніх послуг в Україні відсутня чітка та грамотна політика розвитку цієї галузі, неефективне управління ринком освіти, відсутня співпраця між ринком освітніх послуг та ринком праці, що призводить до низки економічних проблем для усієї держави. Статистичний підхід дослідження функціонування ринку освітніх послуг передбачає виокремлення трьох основних етапів: 1) визначення об’єкта дослідження (його особливостей, структури, характеристики); 2)вибір системи статистичних показників; 3)виявлення статистичних зв’язків між показниками.

Актуальність теми. Успіх діяльності книготорговельного підприємства в умовах ринкової економіки залежить від прогнозування майбутніх потреб спо-живачів, здатності працювати на результат, швидко й своєчасно реагувати на динаміку ринкової кон'юнктури. Необґрунтоване використання методів ціноутворення або відмова від уп-равління цінами обертається завжди негативним результатом для розвитку в діяльності. Тому проблеми ціноутворення завжди є актуальною як для зарубі-жних, так і для вітчизняних книготорговельних підприємств. Метою дослідження є аналіз та узагальнення існуючої теорії та практики ціноутворення книжкової продукції в Україні. Для досягнення мети були сформульовані такі завдання: - сформулювати визначення терміну «ціноутворення»; - визначити основні фактори, що впливають на ціноутворення на книжкову продукцію в Україні та розкрити суть кожного з них; - зробити висновки на основі досліджень та внести пропозиції, щодо покращення процесу ціноутворення на книжкову продукцію в Україні.

Постановка завдання. Метою статті є вивчення особливостей розвитку міжнародних та вітчизняних електронних платіжних систем, у тому числі в мережі Інтернет, їх сучасного стану та обґрунтування перспектив розвитку. В якості платіжних засобів в електронних платіжних системах використовуються електронні (цифрові) гроші, вони є аналогом готівки і, при необхідності, миттєво передаються з одного електронного гаманця на інший [3]. Положенням про електронні гроші в Україні визначено, що електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента [7]. Електронні платіжні системи (англ. Electronic Payment Systems) призначені для здійснення платіжних операцій у всесвітній мережі Інтернет. Платіжна система в Інтернет – система здійснення розрахунків між фінансовими установами, бізнес-організаціями та Інтернет-користувачами в процесі купівлі-продажу товарів і послуг через Інтернет [6, с. 173].