ХX Международная научно-практическая интернет-конференция

Хореографія у житті людини - це спосіб самовираження себе та тренування власного тіла шляхом фізичного та духовного удосконалення. Імпровізація - це вільний прояв танцювального руху, що виник на початку XX століття. Імпровізація – це спонтанна творчість, тобто створення твору безпосередньо під час виконання. Цей спосіб творчості існує в театрі, музиці, хореографії.Імпровізація дає змогу отримати досвід внутрішнього спостереження себе, розуміння яким чином виразити внутрішню сутність у танці та втілити потенціал, що закладений у кожній особистості природою. Чи варто маленьким дітям давати змогу виражати себе у вільному танці через рух, чи слід, навпаки зосереджуватися на вивченні конкретних рухів задля підтримки фізичної форми та впрацюванні вже винайденних вправ, якими майбутній танцівник зможе користуватися у своїй професійній діяльності? Справді робота з дітьми у маленькому віці дає змогу сформувати витривалого та гармонійного танцівника. Чи від перших кроків потрібно муштрувати дитину, привчати до праці, виховувати виконавця, що зможе відтворювати показане, танцювати постановку балетмейстера, поставлену хореографію для танцівника? Тема є достатньо спірною і вимагає детального та експериментального дослідження, ставить під питання актуальність викладання матеріалу для дітей по принципу "від простого до складного", починаючи з вивчення дитиною базових елементів народної, класичної та сучасної хореографії.