XIII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Строевые упражнения – это наиболее экономичный способ двигательных действий, выполняемых одновременно всеми студентами, группами или отдельными студентами. Основные строевые понятия, действия и команды взяты из Строевого Устава Вооруженных Сил, остальные создавалась в процессе практической работы по физической культуре, поэтому на занятиях физической культурой студенты овладевают знаниями Строевого Устава и военно-прикладными навыками. Педагогическую ценность строевые упражнения имеют только тогда, когда преподаватель требует точного и четкого выполнения всех команд и распоряжений.

На фоні інтенсифікації навчального процесу у ВНЗ за останні роки в Україні відзначається тенденція зниження обсягу рухової активності студентів, що негативно позначається на фізичному розвитку, фізичній підготовленості та функціональному стані, у зв'язку з чим особливу соціальну значимість набувають питання збереження і зміцнення здоров'я студентської молоді (М.С. Гончаренко, Л.В. Філенко, 2006; Н.І. Турчина, 2009; В.І. Синіговець, 2009). Протягом останніх років багато дослідників зверталися до проблеми вдосконалення організації фізкультурно-оздоровчих занять зі студентською молоддю [1, с. 107; 3, с. 5].

Wstęp W piłce nożnej charakterystyczne jest naprzemienne działanie graczy, gdzie gra o wysokiej intensywności przeplata się z niską aktywnością realizowanych założeń gry (Bangsbo 2014). Podejmowane są próby monitorowania tych działań, a zwłaszcza kontroli przygotowania motorycznego (Mohr et al. 2008; Rampinini et al. 2008), które zwykle utożsamiane jest z długością pokonanego dystansu przez graczy podczas meczu (Rampinini et al. 2007). Uważa się, iż gracze zaliczani do elity światowej, powinni dysponować wysokimi parametrami mocy tlenowej, wysoką tolerancją mleczanową i zwiększoną wydolnością organizmu w warunkach pracy beztlenowej (Bangsbo 2000). Przy wysiłku fizycznym, który trwa dziewięćdziesiąt minut, a w wielu przypadkach i dłużej, gracze potrzebują energii do sprostania wysokim wymaganiom związanych z grą. Zapotrzebowanie graczy na energię jest zabezpieczane poprzez dostarczane do organizmu produkty spożywcze o dużej zawartości węglowodanów i tłuszczów. Względny udział tych "paliw" w pracy graczy zależy od: zasobów węglowodanowych jakie są skumulowane w organizmie zawodnika, czasu i intensywności trwania meczu i działań treningowych oraz od poziomu wyszkolenia zawodnika, czyli od czasu trwania szkolenia gracza i uzyskanego przez niego poziom sportowego (Jeukendrup 2003). Niskie stężenie zawartego w mięśniach glikogenu, ma wpływ na upośledzenie wydajności działania graczy, które objawia się podczas meczu lub treningu, skróceniem długości pokonanego dystansu, zwłaszcza o intensywnościach wysokich i sprinterskich (Bendiksen et al. 2012).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спортивне орієнтування являє собою комплексний вид спорту, що висуває різноманітні вимоги до рівня загальної і спеціальної фізичної, техніко-тактичної, інтелектуальної та психологічної підготовки. На думку A.A. Шіріняна [7-с.97], A.B. Іванова [2-с.35], та інших, в даному виді спорту результативність проходження дистанції в значній мірі залежить від техніко-тактичної підготовленості, що обумовлено необхідністю реалізації різнопланових завдань під час пересування по місцевості: вміння читання карти і порівняння її з ландшафтом, вміння точного виходу на контрольні пункти; раціональне використання компаса тощо [1- с.113].