ІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Перехід до ринкових відносин в Україні зумовив потребу в об'єктивній оцінці нерухомого майна, зокрема, комерційної нерухомості. Основним підходом при оці¬нюванні комерційної нерухомості є дохідний підхід. У рамках цього підходу розрізняють два методи: метод прямої капіталіза¬ції доходу, який передбачає рівновеликі надходження доходів протягом всього прогнозного періоду, і метод непрямої капіталі¬зації доходу (дисконтування грошового потоку), що передбачає змінні у часі надходження доходів протягом прогнозного періо¬ду [2, с. 4]. Важливою проблемою нині для інвесторів та оцінювачів не¬рухомості є визначення ставок дисконтування та капіталізації, особливо в умовах кризи.

Вирішення проблем розроблення і реалізації регіональної політики в Україні, яка б забезпечувала зростання рівня соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення рівня життя населення є неможливим без активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, що дозволяє здійснити прогресивні структурні зрушення в економіці, інноваційне оновлення її реального сектора, підвищити конкурентоспроможність та забезпечити соціально-економічний розвиток як регіонів, так і держави загалом.

Сформированная слиянием информационных и коммуникационных технологий, глобальная электронная коммерция выходит за границы бизнеса и изменяет характер мировой экономики XXI века. Она обеспечивает новые конкурентоспособные возможности и преимущества как для крупных предприятий, так и для предприятий среднего и малого бизнеса. Электронная коммерция облегчает доступ к мировому рынку для малых и средних предприятий, которые не имеют зарубежных филиалов и достаточного опыта экспортных операций. Благодаря этому потенциальные возможности ведения бизнеса у малых и крупных предприятий выравниваются. В общем это означает, что электронная коммерция представляет собой фактор, который имеет стратегическое значение, главный результат которого состоит в снижении транзакционных затрат и изменении структуры предприятий и их размеров.

Разом з тим, відомо, що ринкова економіка вільного підприємництва вимагає наявності в організаційній структурі кожного суб'єкта господарювання служби маркетингу. Цей підрозділ покликаний реалізувати концепцію соціально-етичного маркетингу, запобігаючи виникнення збутових проблем, забезпечуючи перемогу в конкурентній боротьбі. Пропонуємо створити в ПАТ«Одеський Коровай» службу маркетингу. У світовій практиці розрізняють сім основних типів організації маркетингу на підприємстві: чотири чистих (функціональна, товарна, регіональна, галузева) і три змішаних (функціонально-товарна, функціонально-регіональна, функціонально-галузева). Конкретна форма організації визначається безліччю факторів, що умовно можна розділити на виробничі і позавиробничі. Вибір залежить від конкретних особливостей підприємства, насамперед масштабу і характеру діяльності. Однак у будь-якому випадку організація служби маркетингу повинна бути адаптованою до маркетингового середовища.

Движение товаров и услуг в здоровой экономике, ориентированной на критерии эффективности и способной к саморегулированию, происходит на основе рыночных отношений. В рыночной экономике товар рабочая сила покупается и продается на рынке труда. Рынок труда - общественно-экономическая форма движения трудовых ресурсов. Как экономическая категория рынок труда представляет собой систему производственных отношений между рабочими, предпринимателями и государством, во-первых, по поводу обмена индивидуальной способности к труду на фонд средств, необходимых для воспроизводства рабочей силы, и, во-вторых, по поводу размещения работников в системе общественного разделения труда в соответствии с законами товарного производства и оборота.

Система контролю витрат виробництва за сучасних умов стає вирішальним моментом щодо впливу на результати діяльності підрозділів і господарства в цілому. У практиці діяльності підприємств різних галузей народного господарства є кілька методів планування та обліку витрат та пов’язаного з ним контролю витрат. В узагальненому вигляді особливості зазначених методів обліку і контролю витрат подано в табл. 1. Методи обліку і контролю витрат наведено у міру їх розробки та впровадження у виробництво [3]. Нормативний метод обліку витрат, який почали впроваджувати в СРСР в 30-ті роки, суттєво не відрізнявся від стандарт-кост з методологічного боку.

Ще 10 років тому більшість підприємств України мало звертали увагу на розробку маркетингової стратегії. Основна діяльність була спрямована на досягненні планових показників фінансово-господарської діяльності, отримання більших прибутків. Для досягнення даних цілей в основному застосовувався не метод покращення стійкості позиції підприємства на ринку, а зменшення витрат шляхом скорочення працюючих, покращення продуктивності, інновацій. А сьогодні, в умовах жорсткої конкуренції, підприємство для того щоб отримати хоч мінімальні прибутки, повинно чітко спланувати свою діяльність, затвердити свої позиції на ринку шляхом впізнавання імені (торгової марки), покращення якості продукції та чітко-сформованої маркетингової стратегії. Необхідність вивчення суті маркетингової діяльності заключається в тому, що українська конкуренція сьогодні знаходиться ще на стадії розвитку, і тому для завоювання основних позицій на ринку достатньо мати стартовий капітал та продумати чітку маркетингову діяльність. І це потрібно робити прямо зараз, оскільки вже через 10-15 років «втиснутися» в український ринок буде на багато складніше.

На сьогоднішній день перед більшістю підприємств постає питання розширення своїх виробничих потужностей. Вирішення питання придбання нових або модернізацію вже існуючих на підприємстві виробничих ліній безперервно пов’язане з залученням фінансових ресурсів. Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. Фінансові ресурси – це найважливіший чинник економічного зростання, а організація управління фінансовими ресурсами підприємств – центральна ланка усього комплексу заходів спрямованих на його забезпечення [1].

Сільські, віддалені від обласних центрів регіони, прийнято називати периферійними територіями [1]. Вони характеризуються нижчим рівнем соціально-економічного розвитку порівняно з містами, що значно ускладнює реалізацію ефективної регіональної політики.

Для здійснення кредитної діяльності банківські установи повинні мати у своєму розпорядженні ресурси. Тому важливою складовою функціонування банків є формування ресурсів.Оскільки у складі банківських ресурсів переважають депозити, то доцільнопроаналізувати діяльність банків з формування і використання залучених коштів.