ХХХVІ Международная научно-практическая интернет-конференция

Сьогоднішня ситуація у світі якнайкраще доводить важливість зміцнення та збереження здоров’я кожної людини у будь-який час. Захист фізичного та психічного самопочуття молоді — одне з найпріоритетніших завдань нашого суспільства, а перш за все — системи освіти. Головні завдання ЗВО — комплексний розвиток фізичних і психічних якостей здобувачів вищої освіти, сприяння творчому використанню засобів фізичної культури в організації здорового та гармонійного способу життя, але найголовніше — прищеплення любові до спорту. Формування дбайливого ставлення до власного здоров’я — визначальний чинник для оволодіння вищою освітою та досягнення кар’єрного й життєвого успіху студентської молоді [1, с. 117].

Актуальність. Серед легкоатлетичних дисциплін стрибок з жердиною є одним з найскладніших за структурою рухової дії. Тому навчання техніки стрибка займає значну кількість часу, а її вдосконалення відбувається протягом всієї спортивної кар'єри жердинників. У той же час, жердинник для досягнення результатів високого рівня повинен мати швидкість спринтера, володіти силою і координацією гімнаста, швидкісно-силовими якостями стрибуна і низкою інших якостей (силою, рішучістю, сміливістю). У зв'язку з цим навчально-тренувальний процес містить велику кількість різноманітних вправ, спрямованих на виховання рухових функцій і психо-фізичних якостей стрибуна з жердиною [2, 4].

Фітнес-культура зачіпає сьогодні різні аспекти життєдіяльності студентської молоді - побут, дозвілля, світ оточуючих матеріальних і духовних цінностей. Тому розгляд творчої ролі її різних видів і форм у формуванні людського потенціалу посідає особливе значення.

Відбір юних перспективних стрибунів в воду – складний багатокомпонентний процес, який містить педагогічні, біологічні, медичні, соціальні, психологічні, морально–етичні аспекти. Значення цих аспектів змінюється у процесі багаторічної підготовки. Ефективність процесу підготовки зумовлюється використанням засобів та методів комплексного контролю управління тренувальним процесом. З метою вдосконалення системи підготовки стрибунів у воду необхідно мати обґрунтовану методику контролю. Головними компонентами, що визначають рівень майстерності стрибунів є фізична підготовленість, за показниками якої можна повно та об’єктивно оцінити рівень готовності спортсмена на даний момент і вчасно внести необхідні корективи у тренувальний процес. Процес підготовки стрибунів у воду базується, здебільшого, на особистому досвіді тренерів та самих спортсменів, а не на науково обґрунтованих даних.

Актуальність. Арістотель писав: «Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність». Екологи приходять до висновку, що вірогідність антропологічної катастрофи і вимирання людської цивілізації дуже висока. До того ж ситуація ускладнюється через пандемію, яка на початку 2020 року вразила майже все населення землі і докорінно змінила спосіб мислення і погіршила життя людей. Скажімо, тривале обмеження рухової активності населення, продиктоване вимогами карантину приносить невтішні результати. Особливо актуально виглядає проблема гіподинамії людей старшого віку, що проживають в містах взимку. На наше глибоке переконання зазначеним викликам і негативним тенденціям ми можемо протиставити обґрунтовані програми заняття фізичними вправами, зокрема, оздоровчих занять на лижах. Щоб сприяти вирішенню назрілої проблеми ми зосередились на дослідженні особливостей і методичних аспектів проведення оздоровчих занять на лижах з старшими людьми.

Здоровий спосіб життя є одним з найвагоміших чинників забезпечення тривалості та якості життя, фізичного, психічного та соціального благополуччя громадян і передбачає оптимальну рухову активність, здоровий сон, раціональне харчування, дотримання правил гігієни, відмову від шкідливих звичок (паління тютюну, вживання наркотиків та зловживання алкоголем). Фізична культура є важливою складовою процесу гармонійного розвитку людини та її виховання, дієвим засобом профілактики захворювань, підготовки до високої продуктивності праці, захисту Батьківщини, забезпечення довголіття та ін.

Проблема впливу успіху або невдачі на людину привертає активну увагу дослідників вже понад півтора десятиліття [1]. Дійсно, ця проблема пов’язана з оцінкою діяльності, її ефективності, успіхів і невдач. До історії цього питання слід віднести публікацію монографії Т. П. Малихіна, Н. І. Сердюк [6] „Психологія спорту”. За кордоном дослідники Ф. Маккіней, Д. Гандіна-Стентон і Т. Штраус активно вивчали вплив успіху або невдачі на різні аспекти психофізіологічних станів. Виявилося, що люди, що володіють необхідним генетичним багажем, можуть безболісно долати всі труднощі на шляху до вищих спортивних досягнень. Прискорена адаптація організму до занять спортом досягається за рахунок порушення гомеостазу.

Сучасне суспільство зіткнулося з глобальною проблемою, що хвилює кожного – пандемія. Вивчення та аналіз науково-методичної літератури засвідчують, що на сьогодні спортивна діяльність студентів є позбавленою фізичних навантажень, в результаті чого зменшується рухова активність. Фізичні навантаження в туризмі є високими, але вони цілком посильні за рахунок того, що розподілені на багато годин та днів. На початку нашого дослідження було розглянуто поняття «туризм» та його функції Туризм - це діяльність, що поєднує подорож та пізнання довкілля. Спортивний туризм – це вид активної рекреаційно-туристської діяльності, яка здійснюється в природному середовищі, і полягає у  проходженні туристських спортивних маршрутів з подоланням різноманітних перешкод (перевалів, вершин, порогів, каньйонів, печер тощо) різними засобами пересування із використанням спеціальних технічних прийомів і спорядження.

В даний час, студенти стикаються з безліччю труднощів: збільшення навчального навантаження, низька рухова активність, проблеми в міжособистісному спілкуванні, що згубно впливає на фізичний і психоемоційний стан молодих людей. У зв’язку з цим, ведеться активна і цілеспрямована підтримка здорового способу життя молодого покоління України з боку олімпійського руху, шляхом проведення спортивних заходів, що забезпечують і гарантують здорове середовище для молоді, які відвідують ці заходи, тим самим ‒ закликаючи і мотивуючи, вести здоровий спосіб життя , без згубних звичок, при цьому подаючи приклад підростаючому поколінню.

Для розвитку спорту в Україні розвивається нормативно-правова база юридичних документів, в яких визначаються пріоритети розвитку спорту в Україні. Одним з найважливішим з документів є Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Стратегії розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року».

Стан проблеми. Аналіз останніх публікацій. На сучасному етапі розвитку освіти в Україні посилюється увага суспільства до вирішення проблем формування особистості. Особливої гостроти і актуальності вони набувають у системі навчання і виховання дітей дошкільного віку, що відзначено в основних державних документах.

Специфіка змісту рухової активності в боксі обумовлена ​​високою динамічністю, постійною зміною стресових ситуацій різного характеру, необхідністю підтримувати оптимальну вагу, що дозволяє забезпечити раціональне співвідношення компонентів рухової активності та узгодженість їх основних параметрів.

Постановка проблеми. Програма проведення змагань із спортивного фітнесу складається з трьох раундів. В першому раунді оцінюється постава і краса руху, в другому раунді оцінюється фізична краса і м’язовий тонус, третій раунд – довільна програма, де спортсмени демонструють акробатичні елементи, силові вправи, гнучкість, хореографію. Слід відзначити, що більшість спортсменів які займаються спортивним фітнесом приділяють більше часу і уваги на заняттях силовим вправам.

На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культура – це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована головним чином на зміцнення здоров’я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зростання і вдосконалення її всебічного й гармонійного розвитку і використання набутих якостей у суспільній, трудовій та інших видах діяльності.

В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійної силової підготовки, яка є невід’ємною складовою змісту тренувального процесу і в той же час нерозривно пов’язана із зміцненням і підвищенням загального рівня функціональних можливостей організму [2, 5]. У сучасній вітчизняній і західній гуманітарній науці накопичений значний як емпіричний, так і теоретико-методологічний матеріал в області дослідження туризму. Тривалий час проблема розвитку туризму перебувала переважно у центрі уваги представників західної наукової традиції. Проте, в останнє десятиліття у зв’язку з глобальними соціокультурними трансформаціями туризм стає об’єктом вивчення українських дослідників. Науковцями [3, 6] широко досліджується і дискутується питання щодо співвідношення різних факторів, що впливають на спортивний результат у видах спорту, що вимагають максимальних м’язових зусиль (важка атлетика, гирьовий спорт, пауерліфтинг, культуризм, богатирське багатоборство). Однак, фахівцями фізіологами [2], котрі вивчали цю проблему, в основному, розглядаються механізми забезпечення сили м’язової напруги, а от значення різних факторів, що впливають на спортивний результат у видах спорту, пов’язаних із проявом максимальних силових зусиль, практично не досліджується.

Актуальність. Дослідження проблеми формування технічної майстерності спортсменів посідає одне з провідних місць у сучасній світовій та українській науково-методичній літературі (Д.Д.Донський, 1991; С.С.Єрмаков, 1997; В.Н.Платонов, 1997; Л.П.Матвєєв, 1999; J.Hay, 1990; Schnabel, 1994 й ін.) [1, 2, 3]. Незважаючи на широкий спектр досліджень, проведених з даної теми залишаються ще не досить вивченими питання, стосовно удосконалення техніки виконання стрибків у довжину з розбігу (D.Hay, 1987; А.П.Стрижак, 1992; В.Г.Конестяпін, 1997; В.Бобровник, 1998; Го Юан Чі, 2000; М.Карапетян, 1998 й ін.) [1, 2, 3, 4, 5]. У своїх працях автори (Попов, 1996; Чи Чинь Шан, 1997; Чі Лін, 1999; Чао Бін Тін, 2000; В.Бобровник, 2000) [1] намагалися надати належне пояснення особливостям заключної частини розбігу, такі як: зниження траєкторії руху центра мас тіла спортсмена, зменшення довжини останнього кроку, зміна швидкості розбігу та його ритмової структури, а також вивчали вплив добового ритму на навчання техніки стрибків у довжину різними способами [4, 5]. Проте вивченню політної фази стрибка у довжину, а саме переходу стрибунів від більш простого способу стрибка до складного надається мало уваги в літературних джерелах.