ХX Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Ўзбекистон иқтисодиётининг инновацион ривожланиш йўлидаги саъй-ҳаракати давлат ва жамиятнинг барча соҳалардаги, шу жумладан, таълим тизимидаги чуқур ислоҳотлар билан боғлиқ. “Таълим тўғрисида”, “Кадрлар тайёрлаш миллий дастури” Қонунларининг қабул қилиниши мамлакатимиз салоҳиятининг беқиёс ривожланиши учун улкан омилдир. Ривожланган мамлакатларда касб таълими (шу жумладан олий таълим)нинг бош мақсади - рақобатбардош товарлар ишлаб чиқариш ва барча тоифадаги малакали ходимларни тайёрлаш орқали рақобатбардош хизмат кўрсатишдан иборат. Узлуксиз таълимни ташкил этишда унинг жаҳон талаблари даражасида бўлиши ҳамда у юксак маънавият заминида қурилишига катта аҳамият бериш кераклиги, давлат таълим стандартларини жорий этиш ва унинг механизмини ишлаб чиқиш муҳимлиги устувор соҳа сифатида кўриб чиқилганлиги бежиз эмас.

Ўзбекистон мустақилликка эришган кундан бошлаб, иқтисодиёт тармоқларининг барча жабхаларида, жумладан хизмат кўрсатиш ва сервиз сохасида ҳам ислоҳотлар амалга оширилиб, ўзининг ижобий натижаларини бeра бошлади. “Иқтисодиётимизни барқарор ривожлантиришда хизмат кўрсатиш соҳаси тобора катта роль ўйнамоқда. Биз ўтган йилнинг бошида 2013-2016 йилларда қишлоқ жойларда хизмат кўрсатиш ва сервис соҳасини жадал ривожлантириш юзасидан қўшимча чора-тадбирлар дастурини тасдиқладик. 2013 йилда хизмат кўрсатиш бўйича 13 мингдан ортиқ корхона, жумладан, савдо-маиший комплекслар, минибанклар ва суғурта компаниялари филиаллари ва бошқа корхоналар ташкил этилди. 2013 йил якунларига кўра, кўрсатилган хизматлар ҳажми 13,5 фоизга, уларнинг ялпи ички маҳсулотдаги улуши эса 2000 йилдаги 37 фоиздан 53 фоизга ўсди” [1.2 б.] деб таъкидлайдилар Президентимиз И.А.Каримов.

Найважливішим шляхом підвищення ефективності суспільного виробництва в Україні залишається регіоналізація її економіки. Для розвитку економіки України в сучасних умовах доленосними стають взаємовідносини центру та регіонів. Саме регіональний підхід до вирішення складних соціально-економічних проблем сприяє найбільш раціональному і оптимальному використанню геополітичного, природно-ресурсного, демографічного, виробничого, науково-технічного, екологічного, рекреаційного потенціалів всіх регіонів країни. Складність економічної ситуації та невирішеність багатьох соціально-економічних проблем у сучасних умовах вимагає пошуку шляхів більш ефективного проведення ринкових реформ, визначення механізмів та засобів управління трансформаційними процесами з метою матеріалізації ідеї побудови соціально спрямованої ринкової економічної системи країни.

Постановка проблеми. Входження української держави в кінці ХХ століття в абсолютно протилежний постіндустріальному шляху розвитку економічний простір, обумовило кардинальні зміни в економіці,які продовжуються завдяки сучасним дослідженням теоретичних проблем підприємництва і еволюції соціально-економічних систем. ХХІ століття ставить особливі завдання в області економічних знань до них відносяться: вивчення засад економічного життя суспільства;розкриття закономірностей розвитку економічної системи та діалектики зв’язку її структурних елементів; з’ясуванню механізму дії економічних та суспільних законів і механізму використання їх людьми в процесі господарської діяльності; визначенні принципових рис основних соціально-економічних систем та напрямків їх еволюції, ролі економічних та суспільних дисциплін в розробленні шляхів планомірної трансформації постсоціалістичної економіки в соціально орієнтовану економічну систему, як запоруку розвитку синтезованого суспільства.

At the present stage of development, a critical analysis of the complex and contradictory phenomena and processes occurring in the real world at the financial market of the country is required. In Kazakhstan, in the financial market structure, credit market is currently the fastest growing. This is certainly due to the ongoing development of the national economy. Credit market of Kazakhstan is an important mechanism in establishing relationships between entities and the population in need of financial resources, as well as between businesses and the public, who can provide them financial resources under certain conditions. Credit market of Kazakhstan has an impact on the production and trade growth, capital movement within the country, the transformation of savings into investment, the implementation of programs on business technology modernization. Despite the fact that the developed world has accumulated some experience in credit market analysis, and there are a number of economic theories explaining the features of its functioning and activities of commercial banks in this market, and especially its role in the formation of a national model, market relations require precise and concrete comprehension.

Қазіргі ХХІ-ші ғасырда, ғылым мен техниканың қадамдап алға басу заманында компьютердің атқаратын қызметінің күн санап артуын, аудитте де өз орнын тапқанын көрсету болып табылады. Осы дербес компьютерлердің арқасында адамдар көптеген жұмыстарды сапалы және аз уақытта орындай алатын болды. Егерде компьютер болмаған кездерде белгілі бір мамандарға өздеріне керек жұмыстарды айлап, жылдап орындайтын болса, қазіргі жахандану немесе компьютерлердің жақсы даму заманында осы жұмыстарды мамандар бір күнде немесе бір айда орындай алатын болды. Осы компьютердің адам өміріне сенімді қадам басып енуі, айтып өткендей, аудитті де тыныштықта қалдырмады! Жалпы алғанда аудит дегеніміз бұл экономикалық іс-әрекеттер мен оқиғалар туралы обьективті деректердің бағалауын, оның деңгейінің белгілі бір өлшемге (критерийге) сәйкестігін алудың және мүдделіпайдаланушылардың нәтижелерін ұсынатын процесс.[1]

Транзиттік экономика жағдайында аудиттің өте өзекті бағыты - ағымдағы активтің ең жылжымалы және толық өтімді элементтері қатарына жататын ақша мен оның баламаларының төлеу циклі мен қозғалысын тексеру болып табылады. Ақшалай операциялар қарқынды, кең ауқымды сипатта. Дәл осы учаскеде үлкен резервтер мен әртүрлі бұрмалаулар жасырынған. Ақшалай және кассалық – банктік операцияларды жүргізу заңнамалық, жалпы мемлекеттік және басқа нормативтік актілермен жеткілікті түрде қатаң реттелген. Сондықтан төлеу циклі функциональды аудитін өткізуге дайындық кезінде қабылданған заңдардың, стандарттардың, бухгалтерлік есептің, аудиттің, ақша тасуын, қолданылуын, қаржылық бақылаудың нормалары мен ұйымдастыру ережелерінің талаптарын мұқият оқып білу керек. Операциялық аудитор ұйымның төлеу мен қозғалысв циклін есептеу мен бақылау жүргізудің сапалы жақтары туралы анық тұжырымдамаларын қамтамасыз ету қажеттілігіне байланысты проблемалық сипаттағы көптеген заңдық, ұйымдастырушылық, әдістемелік, қаржылық, есептік, экономикалық мәселелерді шешудің баламалы мүмкіндіктерін қарастырған жөн.

В настоящее время все организации, независимо от их вида, форм собственности и подчиненности, ведут бухгалтерский учет имущества, обязательств и хозяйственных операций согласно действующему законодательству и нормативным документам. Развитие предпринимательства сопровождается возрастанием роли бухгалтерской информации в сферах управления, контроля и анализа предпринимательской деятельности. Своевременность, качество и достоверность этой информации достигаются высоким уровнем подготовленности и профессионализма бухгалтера. По этому одним из приоритетных направлений в Республике Казахстан был определен ускорением процесса перехода всех юридических лиц на международные стандарты финансовой отчетности (МСФО). [1] На предприятиях бухгалтерский учет осуществляет специальная служба- бухгалтерия. Это самостоятельное подразделение, возглавляемое главным бухгалтером или финансовым директором.

«Хочешь сделать хорошо — сделай сам!» На сегодняшний день эта пословица уже не актуальна. С появлением такого явления, как аутсорсинг, стало возможным отдавать любую работу, начиная с новейших технологий и руководства проектом и заканчивая уборкой помещения, сторонним организациям. При этом использование посторонних трудовых ресурсов оборачивается для организации наименьшими затратами времени и средств. Но, что удивительно, несмотря на свою широкую применяемость и распространенность на рынке, само понятие аутсорсинг многим специалистам не знакомо. Исходя из данных, полученных ассоциацией менеджмента США, уже в 1997 году аутсорсинг бухгалтерского учета использовали более 80% американских компаний. Сегодня в Соединенных Штатах, и в других страна мира практически не существует такого понятия как штатный бухгалтер. Аутсорсинг бухгалтерского учета многих компаний применяется во всех развитых странах по умолчанию. Аутсорсинг бухгалтерского учета используют не только маленькие компании, но и самые крупные корпорации. Приведем пример, ведущая нефтегазовая компания в мире BritishPetroleum ежегодно оплачивает за ведение бухгалтерского учета аутсорсинговой компании 10,5 миллиардов долларов.

В настоящее время одним из главных задач предприятий является привлечение максимальной прибыли. Доходность является первоочередным стимулом к созданию новых или развитию уже действующих предприятий. Доходность побуждает предпринимателей искать более эффективные способы сочетания ресурсов, изобретать новые продукты, на которые может возникнуть спрос, применять организационные и технические нововведения, которые обещают повысить эффективность производства. Работая прибыльно, каждое предприятие вносит свой вклад в экономическое развитие общества, способствует созданию и приумножению общественного богатства и росту благосостояния народа. В экономической теории различают два вида дохода: доход как понятие частнохозяйственное, т. е. на микроуровне: доходы по найму, доходы от предпринимательской деятельности. Во-вторых, доход как понятие народно-хозяйственное, т.е. на макроуровне. Доход – это денежные средства, полученные в результате хозяйственной деятельности за определенный промежуток времени. Это итог работы предприятия, физического лица, либо всего общества в денежном выражении[1].

Бухгалтерлік есеп көптеген жылдар бойы басқа ғылымдар сияқты дамып, қоғамның экономикалық-әлеуметтік жағдайларына сай өзгерістерге ұшырапткеле жатқан, сондай-ақ өмірде өзінің ерекшелігімен оқшауланатын ғылым болып табылады. Белгілі ғалым Б. Де Солозано осы ғылым туралы “Бухгалтерлік есеп барлық ғылымдар мен өнердің ең алдында тұрады, басқалары онсыз өмір сүре алмаса, бухгалтерлік есеп үшін олардың ешқайсысы қажет емес” – деген болса, оның әріптесі Р. А. Фаулки “Есеп – бұл барлық бизнестің тілі, яғни философиясы” – деп атаған. Бухгалтерлік есеп ұйымның қаржылық ақпаттарын өлшейтін, есептейтін және оны пайдаланушыларға жеткізіп отыратын жүйе болып табылады. Бухгалтерлік есеп басқару жүйесінде ең маңызды орындардың бірін иеленеді. Бұған дәлел ретінде Біріккен Ұлттар Ұйымының 1992 жылы өткізген конференциясында “Есептей алмаған, басқара алмайды” – деген сөздің бекер айтылмағандығын атап өтуге болады. Жалпы, бухгалтерлік есеп ұйымға оның қаржылық жағдайын жоспарлау, бағалау, бақылау және талдау секілді функцияларды орындауы үшін қажет. Сонымен қатар бухгалтерлік есеп кәсіпорынның активтері мен міндеттемелері, капиталы және өндірілген өнімдері мен олардың сатылғандығы туралы ақпараттарды жинақтап көрсетеді. Тек қана бухгалтерлік есеп арқылы ұйымның табыстары мен шығындарын және шаруашылық қызметінің соңғы қаржылық нәтижесін анықтауға болады.[1]

Все организации, занимающиеся определенным видом деятельности подготавливают свою финансовую отчетность. Такая отчетность готовится и представляется не реже одного раза в год и направлена на удовлетворение общих информационных потребностей широкого круга пользователей. На сегодняшний день данная тема актуальна, так как финансовая отчетность, подготовленная в соответствии с МСФО, в обязательном порядке должна добросовестно представлять финансовое положение, финансовые результаты деятельности и движение денежных средств в организации. Организации представляют финансовую отчетность: -учредителям (участникам) в соответствии с учредительными документами; -органом государственной статистики Республики Казахстан по месту регистрации в органах статистики Республики Казахстан; -органам государственного контроля и надзора Республики Казахстан в соответствии с их компетенцией. Составление финансовой отчетности осуществляется организациями в соответствии с международными стандартами, опубликованными на государственном или русском языке организацией, имеющей письменное разрешение на их официальный перевод и публикацию в Республике Казахстан от Фонда Комитета международных стандартов финансовой отчетности.[1]

В Казахстане необходимость в стандартах, обеспечивающих максимальную прозрачность, возникла на фондовом рынке, и Казахстанская фондовая биржа начала предъявлять требования к листинговым компаниям представлять отчетность по МСФО. Другим примером позитивного влияния рынка послужили запросы зарубежных инвесторов на представление от своих потенциальных казахстанских партнеров международной отчетности. Законодательно введение МСФО закреплено в Законе РК от 28.02.07 №234-III «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности». Введена система, при которой финансовую отчетность в соответствии с МСФО обязаны составлять только субъекты крупного предпринимательства и организации публичного интереса, тем самым МСФО, по существу, придан статус национальных стандартов. Субъекты малого и среднего предпринимательства формируют финансовую отчетность по национальным стандартам финансовой отчетности. При этом добровольный выбор применения МСФО для них не запрещен. Эти меры предприняты в рамках политики государства по развитию и поддержке частного предпринимательства[1].

Постановка проблеми. З моменту, коли Україна стала на шлях ринкових перетворень, необхідність інвестиційних вкладень за рахунок різних джерел стала очевидною практично для всіх суб’єктів господарювання. Подальший розвиток економіки неможливий без активізації інвестиційного процесу через активну і зважену інвестиційну політику. В сучасних умовах обмеженість інвестиційних ресурсів стримує процес формування ринкової економіки в Україні. Результативність інвестування залежить від заходів у напрямку покращення інвестиційного клімату з тим, щоб зробити його сприятливим для вкладення коштів в українську економіку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика питань фінансування інвестицій та шляхи пошуку нових джерел інвестування, формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні знайшла своє відображення у працях таких вітчизняних науковців, як Л. Борщ, Ю.Коваленко, Т. Майорова, А.Пересада та інших. Наразі розробки у цьому непрямі не втрачають своєї актуальності.

За загальноприйнятою на практиці і в торгівлі класифікацією, виноградні вина в залежності від технології виготовлення поділяються на групи. Кожна група вина, за складом (переважно за вмістом спирту та цукру) ділиться на категорії: столові – сухі, сухі особливі, напівсухі, напівсолодкі; спеціальні: міцні, солодкі, напівдесертні, десертні ти лікери; ароматизовані та ігристі вина. В свою чергу кожна категорія в залежності від смакових, ароматичних і кольорових особливостей розділяється на типи: Вермут, Кагор, Мадера, Малага, Марсала, Портвейн, Токай, Херес і Шампанське. Останньому типу вина й присвячений цей матеріал.

На проблемне навантаження безробіття вказують уже базові визначення самого поняття, якими оперує сучасна наука. Так, авторський колектив російського вузівського підручника «Соціальна політика» на чолі з М.А. Волгіним пропонує наступні визначення: а) безробіття - незалежне від волі працівника призупинення трудової діяльності на значний строк з причин неможливості працевлаштуватися, в тому числі, після розірвання попереднього трудового договору з роботодавцем; б) для людини безробіття проявляється у тому, що вона, всупереч власному бажанню, не може знайти роботу, яка забезпечить їй необхідний дохід [11,с. 239]. У свою чергу, українська дослідниця, авторка вузівського підручника «Економіка праці» А.В. Калина визначає безробіття як категорію, що відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення [2, с.68].

В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов’язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Розвиток споживчого кредитування є важливою умовою забезпечення стійкого зростання не тільки банківської системи, а й економіки загалом. Від нього залежить розвиток багатьох галузей виробництва та реалізація їх кінцевої продукції. Разом з тим, це загострює проблему збалансованості товарних ринків, адже попит формується не тільки за рахунок поточних доходів, а й заощаджень населення. Сьогодні більшість населення нашої країни немає достатньо коштів для купівлі усіх необхідних товарів, не говорячи про товари розкоші. Тому доцільно у цьому випадку є взяття споживчих кредитів, які передбачають оплату товару протягом певного періоду часу окремими частинами.

Останнім часом в економічній літературі розгорнулася дискусія щодо визначення ролі держави у розвитку аграрної сфери. Деякі економісти-аграрники відстоюють такі методичні підходи, коли в сучасних економічних умовах необхідно широко використовувати тільки переваги ринкової теорії управління, яка ґрунтується на принципах лібералізму, тоді як інші на основі оцінки реального стану виробничих процесів в аграрній сфері виступають за державний вплив на аграрну сферу. На нашу думку, варто погодитися з тими вченими- економістами, які стверджують, що на етапі переходу до ринкової економіки пріоритетне^ значення повинно мати державне регулювання економіки. Його оптимальне поєднання з ринковими регуляторами в сучасних умовах зможе забезпечити найбільш прискорений вихід аграрної сфери, передусім сільського господарства, з кризи.

РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ Сложившаяся инновационная система Республики Беларусь отличается несбалансированностью национально-технического развития регионов. Неустойчивое развитие регионов обуславливает необходимость проведения последовательной и эффективной региональной политики, оптимально сочетающей интересы республики и регионов. Проведение этой политики связано с проблемой повышения конкурентоспособности регионов и развития их инновационного потенциала. При этом возрастает необходимость разрешения противоречий, обусловленных неравномерностью регионального развития, которые объясняются различиями в производительности и конкурентоспособности экономики регионов, а чередующиеся подъемы и спады обусловлены внедрением нововведений, и, следовательно, экономический рост является неравномерным. Соответственно усиливается значение механизма управления экономическими процессами в регионе. Исследование показало, что конкурентоспособность регионов в значительной степени зависит не от простого увеличения объема создаваемых материальных благ, а от факторов экономического развития, в первую очередь, инновационных, инфраструктурных, которые обеспечивают качественные изменения. Это свидетельствует о том, что существенное повышение показателей конкурентоспособности для многих регионов требует значительных инвестиций, в первую очередь в инновации, и длительного времени [1].

Сучасний рівень розвитку суспільства вимагає наявності певних структур і професійних учасників, які мають певний запас відповідних знань і вмінь, спроможних забезпечити ефективний перерозподіл капіталу в суспільстві. Такими структурами переважно є інститути, що спеціалізуються на наданні фінансових послуг та опосередковують у своїй діяльності рух фінансових ресурсів шляхом їх залучення та вкладення мобілізованих ресурсів у різноманітні фінансові активи. Такі інститути забезпечують посередництво і їх називають фінансовими посередниками. Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і всіх його сегментів (ринку фінансових послуг, кредитного, цінних паперів, валютного тощо), які відіграють важливу роль у його функціонуванні і в результаті впливають на розвиток економіки країни. Основне призначення фінансових посередників визначається спроможністю фінансувати економічну діяльність і в кінцевому результаті забезпечити ефективний перерозподіл капіталу в суспільстві. Небанківські кредитно-фінансові інститути являють собою третю, після Центрального та комерційних банків, відособлену складову частину сучасної кредитної системи, що характеризується значним впливом на функціонування кредитних відносин, виробництва та споживання.

Формування та розвиток господарського механізму завжди пов'язані з функціонуванням різних організаційних систем, як то національні економіки окремих держав, галузеві та територіальні комплекси, бізнесові структури, окремі підприємства та їх структурні підрозділи тощо. Стосовно вугільної промисловості окремі вугледобувні підприємства неодмінно мають розглядатись як елементи галузевої (на мезорівні) та національної (на макрорівні) економічних систем, а господарські механізми підприємств – функціонувати за спільними з ними принципами та із застосуванням ідентичних методів. Розвитку теорії господарського механізму присвячені наукові праці багатьох вчених: Л.І. Абалкіна та О.П. Бакалова, Е.О. Бистрицького, Н.Ю. Брюховецької, Ю.Б. Валуєва, В.П. Москаленка, С.В. Мочерного, О.В. Шипунової та ін. В роботах зазначених авторів господарський механізм розглядається як форма реалізації економічних законів та уявляє собою сукупність організаційних структур, форм та методів управління, за допомогою яких вони саме реалізуються. В переважній більшості наукових досліджень для виділення їх окремих елементів господарського механізму застосовують терміни «економічний механізм», «організаційний механізм» та «мотиваційний механізм».

Одним з найважливіших шляхів забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку регіонів країни, підвищення життєвого рівня населення є активна і рівноправна участь та взаємодія місцевих та державних органів регіонального управління, надання місцевим органам влади більше прав, компетенцій та повноважень, реформування системи місцевого самоврядування. Сучасні конфліктні ситуації у взаємодії «центр - регіони» зменшують дієвість всієї вертикалі публічної влади в Україні щодо регіонального розвитку. Це актуалізує необхідність прискорення процесу реформування системи регіонального управління і, зокрема, посилення ролі місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради ат їх виконавчі органи, а також через районні і обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст. Представницькими органами місцевого самоврядування є виборні органи (ради), які складаються з депутатів і представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» [2] та іншими законодавчими актами. До органів місцевого самоврядування згідно Конституції України (ст.140) відносяться також обласні та районні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст у межах їх повноважень.