XХІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

На думку вчених, підвищення ефективності розвитку фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку можливо на основі залучення їх до систематичних занять спортом, у тому числі і до занять баскетболом [2, с. 25]. Це, у свою чергу, вимагає змін в методах і засобах навчального процесу, більш поглибленого індивідуального підходу, заснованого на комплексному вивченні здібностей і можливостей дитини [3, с. 45]. Високий рівень розвитку координаційні здібності є фундаментом успіхів у різних сферах рухової діяльності дитини (спортивній, трудовій, професійній, тощо). Координаційні здібності займають важливе місце у фізичному вихованні молодших школярів. Результати наукових досліджень свідчать про те, що розвиток координаційних здібностей відбувається гетерохронно. Якщо цілеспрямовано впливати на координаційні здібності в період прискореного їх вікового розвитку, то педагогічний ефект буде значно вищим, ніж в інші періоди. Тому актуальними є наукові проекти, метою яких є розробка забезпечення контролю за рівнем розвитку рухових здібностей людини взагалі і зокрема розвитку координаційних здібностей дітей різних вікових груп.

Аналіз останніх публікацій. У дослідженнях О. Д. Вікторової навчально-тренувальний процес – це поняття навантаження і відпочинку, які не несуть педагогічної інформації. На його думку, навантаження і відпочинок набувають педагогічний сенсу тільки тоді, що вони належним чином організовані [4]. Зазначимо, на думку дослідників [1, 3] завдання тренування – це частина плану тренувального заняття, що складається з однієї вправи чи комплексу фізичних вправ, з деяким педагогічними скеруванням тренувального процесу. Воно сприймається як первинна ланка у реалізації цілеспрямованого завдання і має чітке управління тренуванням. Тренувальні завдання в процесі його виконання дають педагогічний й функціональний вплив на спортсмена. На думку У. П. Филин, Р. Р. Портнова та інших багаторічний процес підготовки багатоборців можна поділяти на чотири етапи. Це дозволить конкретизувати мету та завдання на кожному етапі підготовки, що полегшить управління тренувальним процесом. Етап попередньої спортивної підготовки (9-11 років). Етап початковій спеціалізації (12-15 років). Етап поглибленої спеціалізації (16-18 років). Етап спортивного вдосконалення (19 років і більше) [2, 5].

Постановка проблеми. Серед функціональних розладів опорно-рухового апарату порушення постави виступають на перший план як за частотою, так і за складністю патологічних змін [4]. У сучасних умовах проблема порушення постави актуальна для людей всіх вікових категорій. Особливе занепокоєння викликає стан здоров’я молодого покоління. Сучасні наукові дослідження вказують на наявність несприятливих тенденцій щодо погіршення стану здоров'я, пов’язане з порушеннями постави, вже у дитячому та підлітковому віці. Ще М. М. Амосов визначив, що в переліку захворювань школярів збільшується рі¬вень порушень опорно-рухового апарату [1]. Кількість дітей з порушеннями постави в Україні за останніх 20 років збільшилась у два рази і становить від 60 до 80%, тобто, в середньому, три дитини з п’яти мають видимі деформації опорно-рухового апарату. А це, в свою чергу, спричиняється до збільшення патології не тільки апарату руху, але й основних органів і систем (серцево-судинної, травної, дихальної і ін.) і, навіть, до інвалідності. Порушення постави – це перше попередження щодо розвитку серйозних захворювань опорно-рухового апарату, які прогресують у зрілому віці: сколіоз, кіфоз, остеохондроз і ін. У спеціальній літературі наведено багато причин порушень постави – зміни екології, незбалансоване харчування, інформаційні перенавантаження дітей, зниження їх рухової активності (гіпокінезія). Результати наукових досліджень і досвід країн Європи переконливо показують, що достатньо збільшити рухову активність, забезпечити дитину можливістю реалізувати закладений в ній генетичний руховий потенціал і це вже вирішує ряд проблем з рівнем захворюваності і розповсюдженістю деформацій опорно-рухового апарату [ 4].

Мільйони людей подорожують по нашій планеті, відвідують найвіддаленіші куточки. З давніх-давен людина прагне подорожувати. І якщо, в певний час, подорожі були пов’язані з великим ризиком і навіть були небезпечними для життя то тепер це частина величезної туристичної індустрії. Сьогодні туризм є найбільш розвинутою та однією з найдинамічніших галузей світової економіки. У ній зайнято більш 10% світових трудових ресурсів, виробляється близько 10% світового валового національного продукту, а частка світових інвестицій становить 7% [1]. Україна одна з найбільших країн Європи, яка межує з Росією, Білорусією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою через які прямуватимуть до нас туристичні потоки.

Мотиви збереження природи, захист довкілля особливо наближали людину до природи. Засоби фізичного виховання і туристики дозволяли глибше зрозуміти і пізнати потребу спілкуватися з природою, потребу рухатися і вільно володіти своїм тілом. Фізична рекреація – різноманітні фізичні вправи аеробного характеру, які виконуються з відносно низькою інтенсивністю в ігровій, розважальній формах. Мета фізичної рекреації – здоров’я людини, а головне завдання – заповнення вільного часу людей різного віку цілеспрямованими видами рухових дій. Призначення фізичної рекреації (компонента фізичної культури) утилітарно, так, як може приносити максимальну користь суспільству і кожному його члену, зберігаючи здоров’я, високу працездатність, сприяючи гармонійному розвитку особистості. Одним з видів активного відпочинку є туризм. Подорожуючи по рідній Батьківщині, туристи знайомляться з її багатством, красою, історичним минулим та розмаїттям природи. У мандрівках людина зміцнює здоров’я, загартовує організм, набирає сили, спритності, витривалості, навичок похідного життя [1]. З огляду на сучасні перспективи розвитку спорту й туризму у західному регіоні України викликає зацікавлення досвід діяльності туристично-краєзнавчих товариств Дрогобиччини.

В науке и практике существуют самые различные представления на содержание самостоятельной работы. Б.И. Есипов считает, что самостоятельная работа непременно предполагает соединение самостоятельной мысли учащихся с самостоятельным выполнением ими умственных или физических действий. Поэтому самостоятельная работа организуется как выполнение определенных заданий, над которыми обучающиеся работают без непосредственного участия преподавателя. Им предлагается следующее определение самостоятельной работы: «самостоятельная работа учащихся - это такая работа, которая выполняется без непосредственного участия преподавателя, но по его заданию в специально предоставленное для этого время; при этом обучающиеся сознательно стремятся достигнуть поставленной в задании цели, проявляя свои усилия и выражая в той или иной форме результаты своих умственных или физических действий».

Постановка проблеми. Сучасний рівень розвитку суспільства України на етапі його переходу до інформаційної фази, ставить перед фахівцями нові вимоги в галузі фізичного виховання та спорту. Математичні методи статистики є потужним інструментом у такій далекій від математики, суто практичній сфері, якою є фізична культура і спорт. Це пояснюється тим, що методи математичної статистики допоможуть визначити ефективні шляхи у підготовці легкоатлетів. Аналіз останніх публікацій. Найбільш повно і методично обгрунтовано сучасний стан спортивної метрології в наукових працях М. А. Годікова і В. М. Заціорського [1, 5]. Крім того, заслуговує окремої уваги словник-довідник по спортивній метрології В. Б. Коренберга, який містить понад 1600 термінів, які розкривають важливі положення для контролю процесу спортивної підготовки [2, 3]. Провідні вчені в сфері фізичного виховання, біомеханіки, метрології, стандартизації В. М. Заціорський, М. А. Рочки, І. Ф. Шишкін, Г. Д. Крилова, В. В. Іванов, В. Л. Уткін, В. Б. Коренберг [1, 2, 4, 5] обґрунтовують доцільність застосування метрології під час планування навчально-тренувального процесу легкоатлетів.