XХІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Таълим тўғрисида”ги Қонун ва “Кадрлар тайёрлаш миллий дастури” да узлуксиз давом этадиган бир бутун таълим-тарбия жараёнини белгиловчи таълимнинг биринчи бўғини мактабгача таълим деб аталди. Биргина ушбу ёндашувнинг ўзиёқ бу таълим турига ҳар томонлама эҳтиёткорлик, эътиборлилик ва меҳрибонлилик билан қарамоқни талаб этади. Негаки, бугунги болакай ёки қизалоқ зиммасида ХХI асрда кучга тўлиб, соғлом, билимли, ақлли бўлиб жамиятимизнинг фаол аъзоларига айланишдек улкан вазифа турибди. Маънавий – аҳлоқий сифатларни шакллантириш узлуксиз жараён бўлиб, мактабгача таълим босқичидан бошлаш алоҳида аҳамият касб этади. Психологларнинг таъкидлашича дунёқарашнинг асосий қисми мазмун ва кўлам жиҳатидан айнан мактабгача таълим даврига тўғри келар экан. “Кадрлар тайёрлаш миллий дастури”да мактабгача таълим ёшидаги болаларни халқнинг бой маданий –тарихий мероси ва умумбашарий қадриятлар асосида маънавий-аҳлоқий жиҳатдан тарбиялаш учун шарт-шароитлар яратиш масалалари алоҳида кўрсатиб ўтилган.

ХХ ғасырдың соңынан бастау алған жаһандық ғылыми революция ғылымға да, қоғамға да, өнеркәсіп пен өндіріске де орасан зор өзгерістерге әкелді. Ғылымның әлеуметтік өмірге енуі, адам өмірінің барлық саласын компьютерлендіру, электрлендіру, ақпараттандыру процестерінің қамтуы, қоғамда интеллектуалды-гуманистік қайта құрулардың орын алуы білім беру саласына да радикалды түрлендірулер енгізуді талап етті [1, 98]. Баршамыз ХХІ ғасырдың Біріккен ұлттар ұйымы шешімімен ақпараттандыру ғасыры деп жарияланғандығынан хабардармыз. Қоғамның әрбір саласын ақпараттандыру, автоматтандыру, жаңа технологиялармен қамтамасыз ету – заман талабы. Ендеше жаңа ақпараттық технологиялардың еліміздің экономика, саясат, білім беру, мәдениет салаларына енуі мемлекетіміздің әлемдік талаптарға сай ілгері ұмтылуының құралы және асқақтай түсуінің кепілі. Ақпараттық қоғамның қалыптасуы мен оның дамуы телекоммуникация, Интернет желісі, спутниктік жүйелер, тікелей сандық теле және радио хабар тарату, шұғыл түрдегі корпоративтік және кең жолақты байланыс, навигация сынды заманауй технологияларсыз мүмкін емес. Ал қазіргі және келешектегі қоғамның негізін қалау, өркениетке бастау білімді де білікті жас мамандардың қолында. Мұны елбасымыз да талай рет атап өткен болатын.

Розширення змісту та напрямів впливів сучасного медіапростору на учнівську молодь зумовлює необхідність формування у неї високого рівня медіаграмотності. Комп’ютерні й телекомунікаційні технології стають своєрідним інструментом інформаційної, політичної та духовної експансії, засобом для створення нових соціальних міфів. Медіаграмотність допомагає учнівської молоді спілкуватися з медіа, додержуючись критичного підходу, з розумінням значущості медіа в їхньому житті, розуміти, що кожна людина є учасником селективного та аналітичного процесу дослідження медіаосвіти. В англомовних країнах термін “медіаосвіта” досить часто замінюється аналогом “медіаграмотність” (“media literacy”). Однак, у франкомовних країнах поширено саме термін “медіаосвіта” (“l’education aux medias”). Так саме у іспаномовних – “education para los medios” (медіаосвіта) або німецькомовних (“medienpadagogic” – медіа педагогіка). Одним з найбільш поширених термінів у понятійному колі медіа-освіти є медіаграмотність. Своє походження цей термін веде від терміну “візуальна грамотність”, який був надзвичайно поширений у 60-70-х рр. ХХ ст. [1 ; 2]

зависимости от выполняемых функций они подразделяются на управленческие, методические, воспитательные и социально-педагогические. Методические функции реализуются в ходе работы по следующим направлениям: информационному, обобщающе-аналитическому, развивающему, обобщающему, активизирующему. Информационное направление включает сообщения о состоянии образовательного процесса и путях его совершенствования, о достижениях педагогической науки, пропаганда передового опыта. Развивающее – развитие педагогического мастерства, овладение формами, методами и приемами воспитания, дающими наибольший эффект, использование опыта педагогов-новаторов, передовых технологий. Обучающее – повышение квалификации педагогических работников путем различных форм передачи знаний, умений и навыков педагогического мастерства. Активизирующее – активизация усилий педагогического коллектива во всех звеньях методической службы. Обобщающе-аналитическое – анализ состояния образовательного процесса, уровня воспитательной работы, уровня воспитанности учащихся, обобщение и анализ передового опыта.

обеспечения более высокого уровня знаний учащихся в области математики и естественных наук. Американцы должны это сделать, поскольку наш мир и наше время требуют этого. Если мы не посадим дерево сегодня, нам придется сделать это завтра, в следующем месяце или в следующем году – но заплатить за это более высокую цену» [2]. Далее в докладе перечислены четыре причины срочной необходимости этого шага. Это - требования, диктуемые изменениями в экономике и рабочем пространстве; - непрерывная потребность демократии в высокообразованных гражданах; -насущная связь математики и естественных наук с интересами национальной безопасности; - высокая ценность математического и естественно-научного знания. На мой взгляд, основные идеи «Концепция развития математического образования в Российской Федерации» созвучны с предложениями доклада Дж.Гленна, что лишь подтверждает глобальность проблемы и верный тренд национальной образовательной политики России.

Стаття присвячена вихованню мовної особистості в соціокультурному аспекті. Означена проблема вимагає пошуку нових підходів до вивчення рідної мови. Одним із шляхів реалізації нового підходу є включення соціокультурного матеріалу на уроках рідної мови, тобто такого матеріалу, який дозволить формувати українську мовну особистість. Очевидно, становлення повноцінної мовної особистості неможливе без усвідомлення мови як живого організму, скріпленого автентичними образами і асоціаціями з традиціями матеріальної і духовної культури нашого народу, йдучи в глибини століть. Теоретичним та практичним аспектам проблеми соціокультурної компетентності присвячено праці дослідників в Україні та за її межами. Соціокультурна освіта є відносно новим аспектом у викладанні шкільних предметів, і пов’язана з необхідністю формування соціокультурної компетенції, що знайшло вираження у документах міністерства освіти і науки України. Соціокультурний підхід визначає стратегію вивчення мови крізь призму національної культури.

В нашей Республике уделяется большое внимание методам и принципам совершенствования учебного процесса практически во всех образовательных структурах. Это обусловлено насущными проблемами, возникающими непосредственно при преподавании различных дисциплин, которые требуют применения современных средств информационно-коммуникационных технологий на качественно новом уровне. Качественные преобразования системы образовательных услуг, несомненно, требуют постоянного внимания и совершенствования системы образования. Это предопределяет внедрение в систему образования процессов глобализации, затронувших практически все аспекты национальной экономики, информатизации образовательного процесса, связанных с современными информационно коммуникационными технологиями. В современных условиях совершенствования и модернизации образовательной системы Узбекистана к преподавателям предъявляются более высокие и серьезные требования к уровню их профессиональной подготовленности. В этом плане в целях повышения эффективности подготовки бакалавров и специалистов возникает необходимость совершенствования существующих принципов, методов и методик преподавания.

Величезне значення для справи навчання і виховання має особа викладача, його ерудованість, бажання віддати студентам свої знання, захопити їх навчальною дисципліною, викликати прагнення до самовдосконалення. Недаремно видатні вчені, діячі культури, пригадуючи свої шкільні та студентські роки, насамперед говорять про вчителів, викладачів, які пробудили у них інтерес до знань. Особистість викладача, його фахова підготовка, моральні якості, ідейність, культура – велика виховна сила. В народі говорять: "Ніхто не може дати іншому того, чого не має сам". Саме тому викладачі Пирятинської філії багато уваги приділяють вдосконаленню навчального заняття як основної форми освіти і виховання студентської молоді, зокрема організації контролю якості підготовки фахівців. Відомо, що сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише глибоких теоретичних знань, а й здатності самостійно їх застосовувати в нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях, переходу від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян [1]. Сьогодні потрібні висококваліфіковані спеціалісти у різних галузях економіки, менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, діловодства, обслуговування комп'ютерних систем і мереж, екології, правознавства, які вільно володіють персональним комп'ютером та мережею Інтернет.

Оқыту үрдісінің қазіргі заманғы моделінде көптеген оқыту әдістерін ерекшелеуге болады, солардың бірі – жоба әдісі. Е.С.Полат осы әдіске мынандай анықтама береді: «...қандай да бір тәсілмен безендірілген нақты тәжірибелік нәтижемен аяқталуы тиіс проблеманы бөлшектеп қарастыру арқылы дидактикалық мақсатқа жету тәсілі» [1, 240 б.]. Н.В.Матяштың пікірінше жоба әдісі – «практикалық мәні бар және субъективті немесе объективті жаңалыққа ие жаңа тауарлар мен қызметтерді мұғалімнің бақылауымен жасау үрдісінде оқушы тұлғасының өз бетімен дамуына бағытталған оқыту жүйесі, оқу үрдісін ұйымдастыру моделі» [1, 241 б.].

Все більше науковців задають питання в якому напрямку повинно розвиватись наше суспільство, що таке позитивний розвиток суспільства, що таке прогрес в розвитку нашого внутрішнього світу, якими мають бути основні підходи розвитку і становлення особистості майбутнього вчителя? Беручи до уваги основи цілісного світорозуміння початку науки третього тисячоліття закладеного В. І. Вернадським та світоглядну позицію, яка базується на новому напрямку філософії ідеалістично-матеріалістичному, представником якого є А. Н. Петров, П. П. Гаряєв, А. І. Полєтаєв постає питання, яким повинен бути майбутній сучасний вчитель, на яких світоглядних позиціях він має стояти? Адже як вважає М. Реріх вчитель може здійснити більше чим завойовники і державні голови. Вчителі можуть створити нове бачення і вивільнити нові приховані можливості людства.

Қазақстан Республикасы орта білімді дамыту Тұжырымдамасында «Шығармашылық - бұл адамның өмір шындығында өзін-өзі ұмтылуы, ізденуі, өмірде дұрыс жол табу үшін адам дұрыс ой түйіп, өздігінен сапалы, дәлелді шешімдер қабылдай білуге үйренуі керек» деп көрсеткен[1, с. 6]. Осыған орай, біздің ойымызша, студент бойындағы қабілеттерді дамытып, олардың өшуіне жол бермеу адамның рухани күшін нығайтып, өзін-өзі табуына креативті шығармашылық көмектеседі. Өйткені адам туынды ғана емес, тудырушы, жаратушы да, ол өзіне-өзі, өзінің шынайы болмысына бастайтын жол іздеуі керек екендігін байқайды, себебі, адам өзін-өзі жетілдіруге де, сонымен қатар өзінен-өзі жойылуға да қабілетті болады. Адамның өз болмысын тануға ұмтылысында көмектесіп, тереңде жатқан талап-тілектерін, қабілеттерін дамыту, сол арқылы оған толыққанды өмір сүру үшін жаңа рухани күш беру білімнің ең маңызды мақсаты болып табылады. Психологиялық-педагогикалық зерттеулерде креативтілік ұғымы индивидтің жеке және ақыл-ой ерекшеліктерін, мәселелерді дербес шеше алуға қабілеті бір тума ойлардың туындауы және оларды шеше білу кешенімен түсіндіріледі. Креативтілікті индивидтің жеке және тұлғалық ерекшеліктерімен көптеген тұлғаларға тән үрдіс және кешен деп қарастыру қажет.

В последние годы в академической и профессиональной среде идут дискуссии по поводу квалификаций высшего образования, их признания и сопоставимости. В первую очередь это связано с поиском механизма взаимодействия системы образования с рынком труда. Опыт европейских стран свидетельствует о значимости разработки национальных рамок квалификации (НРК), на основе которых формируются профессиональные стандарты, строятся образовательные программы, разрабатываются критерии оценки результатов образования. В контексте Болонских реформ НРК должна быть сопоставима с Европейской структурой квалификаций, а основным принципом ее разработки должны стать непрерывность и преемственность развития квалификационных уровней от низшего к высшему, прозрачность их описания.

Құзыр латынның «competentis» – бейім сөзінен пайда болған, қандай да бір қажетті оқыту үдерісінде қалыптасатын білім, білік, дағдылар жиынтығы, сонымен қатар, қандай да бір іс-әрекетті жеке тұлғаның орындай алу қабілеттілігі. Ал, кәсіби құзіреттілік – жеке тұлғаның кәсіби іс – әрекетті өз бетімен арттыруға бағытталған теориялық және тәжірибелік әзірлігі мен бәсекелестік қабілеттілігінің үндестігі. Қазіргі әлеуметтік – экономикалық өзгерістер жағдайында біздің қоғамымызда өздігінше шешім қабылдай алатын және оны жүзеге асыра алатын әлеуметтік белсенді, шығармашыл жеке тұлғаға сұраныс күшейе түсуде. Осыған орай, әр тұлғаның кәсіби құзіреттілігін қалыптастырудың маңыздылығы да арта түседі (1).

Проблема толерантності в українському суспільстві пов’язана насамперед із необхідністю подолання внутрішньої політичної, соціальної та релігійної роз’єднаності народу. Нетерпимість, жорстокість, невихованість є однією з найбільших глобальних проблем сучасного світу. Саме тому виникає інтерес до явища толерантності, потреба дослідження даної проблеми, яка має розглядатися як один з можливих шляхів подолання соціальної напруженості серед населення. До важливих, пріоритетних напрямків реформування навчально-виховного процесу відноситься реалізація принципів загальнолюдської моралі, формування усвідомлення взаємозв’язку свободи, прав людини та її громадянської відповідальності, вміння міжособистісного спілкування та підготовка підростаючого покоління до життя в умовах полікультурного простору.

Актуальність проблеми. Аналіз наукових праць, що присвячені проблемам методології педагогіки та педагогічних досліджень свідчить, що під методологією педагогіки розуміється система знань про вихідні положення, підґрунтя та структуру педагогічної теорії, про принципи підходу та способи добування знань, які правильно відображають педагогічну діяльність, що безперервно змінюється в умовах суспільства, яке розвивається.

Сучасна наука, що досліджує різноманітні прояви музично-творчої діяльності людини, є складною системою знань, пов'язаних з пізнанням різних музичних явищ, внутрішніх закономірностей музики, її функціонуванням. Теорія виконавства займає своє особливе місце в охопленні цілої низки складних проблем, вирішення яких вимагає різних наукових підходів і спільних зусиль спеціалістів у галузі педагогіки, естетики, психології та музикознавства. Плідність і перспективність теорії виконавської майстерності забезпечується її послідовною опорою на методологічні принципи та національні джерела. У теорії та методиці музичного мистецтва виконавська діяльність постає як динамічна система, складовими якої є композиторська творчість, творчість інтерпретатора та слухацька “співтворчість”.

Детское самоуправление как психолого-педагогического явление представляет собой многогранное понятие, рассмотрением которого занимались представители различных наук. Так, в социологии к самоуправлению подходят с позиции регулирования общественных отношений и определяют его как важнейшее средство социализации (Б.З. Вульфов, И.Х. Кон, А.В. Мудрик, Л.И. Новикова, M.Г. Рожков и др.); в социальной психологии – с позиции фактора развития группы, считая самоуправление одной из социально-психологических функций управления (А.Г. Кирпичник, Р.С. Немов, А.И. Тимонин, Л.И. Уманский, С.А. Шмаков, Р.Х. Шакуров и др.); в педагогике – с позиции решения учебно-воспитательных задач, стоящих перед коллективом учащихся и педагогов (И.П. Иванов, Т.Е. Конникова, В.М. Коротов Н.К. Крупская, А.С. Макаренко, Т.Н. Мальковская и др.).

Перед современной высшей школой стоят задачи, связанные с формированием у каждого студента осознанной системы знаний. Усвоение системы естественных знаний является сложным процессом, который помогает овладеть общественно-историческим опытом, зафиксированным в научных понятиях, фактах, законах, теориях. Овладение научными понятиями связано с активной умственной деятельностью студентов, выполнением таких мыслительных операций, как: анализ и синтез, сравнение и сопоставление, абстрагирование и обобщение. Поэтому, чем лучше усвоены студентами научные понятия, тем эффективнее реализуются у них процессы мышления. Недаром проблема формирования научных понятий является главной как в средней, так и в высшей школе.

В настоящее время большое внимание уделяется повышению эффективности учебного процесса. Решение этой проблемы связано с применением в учебном процессе новых методов и приемов обучения. Новые информационные технологии могут эффективно использоваться на традиционных уроках, включающих демонстрационные опыты по физике, на лабораторных занятиях, а также на занятиях физического практикума. Интенсивное развитие современных информационных технологий способствовало появлению в педагогической науке новых терминов: виртуальная реальность, виртуальные технологии, виртуальная образовательная среда, виртуальное обучение, виртуальное общение, виртуальная деятельность, виртуальные способности и др. Технология виртуальной реальности, используемая в обучении, правомерно рассматривать как этап в развитии программно – педагогических средств учебного назначения. В ряде исследований на них возлагаются значительные надежды. В учебных целях виртуальные технологии начали применяться в 1960-х годах, когда с помощью специальных тренажеров пилоты осваивали способ управления самолетом.

Для достижений гендерного равенства во всех сферах жизни и деятельности страны Указом Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева от 24 ноября 2005 года № 1677 утверждена Стратегия гендерного равенства в Республике Казахстан на 2006—2016 годы [1]. Стратегия является основополагающим документом, направленным на реализацию гендерной политики государства, обеспечивающей равенство мужчин и женщин, а также расширение прав и возможностей женщин. Реализация Стратегии предусматривает внедрение гендерных знаний в систему образования, просвещение общества по осознанию необходимости правового и гендерного равенства.

Қазақстан Республикасында білім беруді дамытудың 2011-2020 жылдарға арналған мемлекеттік бағдарламасында «Білім беру «Қазақстан-2030» үзақ мерзімді стратегиясының маңызды басымдықтарының бірі болып табылды. Қазақстандағы білім беру реформаларының жалпы мақсаты білім беру жүйесін жаңа әлеуметтік-экономикалық ортаға бейімдеу. Қазақстан Президенті Н.Ә.Назарбаев Республиканы әлемдегі бәсекеге қәбілетті 50 елдің қатарына енгізу туралы міндет қойған болатын. Білім беру жүйесін жетілдіру осы мақсатқа қол жеткізуде маңызды рөл атқарады» деп көрсетілген [1]. Қазіргі таңда Қазақстан Республикасында және басқа ТМД елдерінде оқушыларға білім берудің жаңа технологиялары енгізілген, яғни ЖОО – да, орта білім мектептерінде, сондай-ақ, «Техникалық және кәсіптік білім беруді жаңғырту» жобасы шеңберінің оқу үрдістерінде жалпы физика курсын компьютер көмегімен виртуалды-көрнекілік түрде оқыту, демонстрациялық практикум жасау, физикадан зертханалық демонстрациялық жұмыстарын орындау мүмкіншіліктері жаңа әлеуметтік-экономикалық және саяси жағдайға қарай бейімделіп келеді. Интернет желісін қарағанымызда жаңа ақпараттық технологиялар мен факторлары, ақпараттық қажеттіліктің қайшылықтары мен үйлесімділік жүйесін анықтайды. Осы бағыттағы зерттеулердің даму деңгейі ғылым мен практиканың қажеттіліктерін қанағаттандыра алмайды. Оның ішіндегі ең бастысы – оқу үрдісін ақпараттандыру. Физика саласынан білім беру зерттеулерді, физиканы оқыту теориясы, әдістемесі мен оқу-әдістемелік жүйесінің жоғары денгейде жасалмаған.

Процессы модернизации системы образования в Казахстане предопределили необходимость реформирования системы оценивания в целях приведения ее в соответствие с современными тенденциями развития образования в мире. В условиях внедрения образования, ориентированного на результат, достижения учащихся определяются путем оценивания качества овладения ими разных видов учебной деятельности, зафиксированных в ГОСО в виде системы ожидаемых результатов. Государственный общеобязательный стандарт среднего образования (начального, основного среднего, общего среднего образования) 2012 г представляет следующие результаты освоения основных образовательных программ: личностные, системно-деятельностные, предметные [1].

У 1985 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли Постанову «Про заходи щодо поліпшення виховання, навчання і матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у будинках дитини, дитячих будинках, школах-інтернатах». Постанова дозволила не тільки матеріально зміцнити названі установи, але і поліпшити стан вихованців. Після прийняття Постанови Ради Міністрів СРСР (1988) «Про створення дитячих будинків сімейного типу» турбота про дітей-сиріт набула більш індивідуального характеру [1, с. 216].

Система образования суверенного Казахстана проходит сложный процесс реформирования. Реформируется законодательная база, система управления и финансирования образования в контексте задачи качественного преобразования системы образования. При этом одной из важнейших проблем реформирования образования в Казахстане является проблема доступности образования для детей с ограниченными возможностями. В Казахстане наблюдается тенденция увеличения числа детей с ограниченными возможностями. Если в 2002 году их количество составляло 120 тыс., то в 2009 году – более 147 тыс. В 101 коррекционной школе и 820 специализированных классах при общеобразовательных школах обучаются около 24 тыс. детей школьного возраста. Из особых детей дошкольного возраста, которых насчитывается порядка 37 тыс. по Казахстану, интегрированы в образовательную среду всего 4 тыс. [1] Как видно, это крайне мало. Поэтому, необходимо в процессе реформирования системы образования Казахстана особое внимание обратить на развитие инклюзивного образования.

Моментом построения образовательной системы нового типа является поиск реальных источников развития внутренней системы, поэтому существует ряд противоречий. Среди них можно выделить: 1. Противоречие между потребностями развития общества и возможностями образовательных систем, выражающееся в том, что образование не решает проблему сохранения и развития творческого потенциала человека опережающими темпами. 2. Противоречие между возможностями раннего развития личности человека и сложившимися формами построения образовательного процесса.

Понимание современного качества образования выдвигает перед преподавателем следующие задачи: - это индивидуализация образовательного процесса, то есть создание каждому студенту наиболее благоприятные условия для развития; - внедрение во все элементы образовательного процесса нового информационного подхода; - внедрение во все элементы образовательного процесса компетентностного подхода. Какие бы задачи ни стояли перед высшей школой, они могут быть реализованы только компетентным педагогическим коллективом. Поэтому необходима система работы педагогического коллектива, обеспечивающая непрерывное обновление квалификации и профессионализма педагогов. Новая технология обучения реализует и обеспечивает радикальный поворот к личности студента со стороны преподавателя, перестройку психологии их взаимодействия, выдвигая на первый план уважение к студентам как субъекту обучения и существенно обогащая содержание и формы общения преподавателя и студента, т.е. происходит гуманизация, "очеловечивание" мето¬дической системы.

Комунікативна сфера мистецтва переважно розглядається у філософському та естетичному аспектах. Так, наприклад, Є. Басін стверджує, що ці аспекти сьогодні актуалізовані у в’язку з активною комунікативною роллю культури в цілому. Культурологічні засади мистецтва динамізують осмислення символо-знакової системи мистецтва як основи художньої комунікації. Зокрема Є. Басін стверджує, що «значення в мистецтві репрезентується за допомогою різного виду знаків – природних (симптомів, ознак) і штучних [1]. Ці останні поділяються на образотворчі (образні), що є способом репрезентації в мистецтві зображень-копій через символи, алегорії, метафори, уособлення, емблеми тощо; та умовні (довільні), в межах яких «умовний» (довільний) знак – це, переважно, слово. Тому проблема „мова (мовлення) і мистецтво” належить до комунікативних, стверджує автор. Крім того Є.Басін говорить і про третій аспект аналіз мистецтва, якій він також репрезентує як мову [1].