VI Международная научно-практическая интернет-конференция

Ma’lumki, O’zbekiston Respublikasida huquqiy demokratik davlat qurish, adolatli fuqarolik jamiyatini barpo etish yo’lida amalga oshirilayotgan keng qamrovli islohotlarning asosiy maqsadi inson va fuqarolarning huquqlari, erkinliklari hamda manfaatlarini himoya qilishdir. Inson huquqlari umumjahon deklaratsiyasi, 4-moddasiga ko’ra, “Hech kim qullikda yoki erksiz holatda saqlanishi mumkin emas: qullik va qul savdosining barcha ko’rinishlari taqiqlanadi”. Shuningdek, O’zbekiston Respublikasi Konstitutsiyasining 26-moddasida belgilanganidek, “Hech kim qiynoqqa solinishi, zo’rovonlikka, shafqatsiz yoki inson qadr-qimmatini kamsituvchi boshqa tarzdagi tazyiqqa duchor etilishi mumkin emas”. Yuqoridagilardan ko’rinib turibdiki, O’zbekiston Respublikasida inson huquq va erkinliklarini ta’minlashning milliy va xalqaro asoslari yaratilgan. Shunday bo’lsa-da, bugungi kunda ushbu sarhad bilmas jinoyat - noqonuniy daromad kеltiruvchi asosiy biznеs turlaridan biriga aylangan. Ma’lumki, odam savdosi-insonning hayoti, erkinligi va huquqlaridan mahrum qilib, birovlarning qo’lida qul bo’lishga mahkum etish, insonlar umriga zomin bo’lish, ularning erki, taqdiri va kelajagini oyoqosti qilishdek eng og’ir va jirkanch jinoyatlardan sanaladi. Bugungi kunda huquqiy adabiyotlarda odam savdosi transmilliy jinoyatchiligi haqida huquqshunos olimlar tomonidan turlicha ta’riflar keltirilgan. Huquqshunos olima Repiskayaning fikriga ko’ra, ”Odam savdosi deganda, shaxsni sotib olish yoki unga qarshi qaratilgan boshqa qonunga xilof bitimlarni, shuningdek, shaxsni qo’lga kiritish va undan har qanday shaklda ekspluatatsiya qilish maqsadida va ayirboshlashni bildiradi”.

Современное российское общество претерпевает глубокий и сложный процесс модернизации, связанный с реализацией социально-экономических, политических и правовых реформ. Важнейшими целями российских реформ являются построение демократического правового государства и гражданского общества. Речь идет о формировании нового типа общественных отношений, политической и правовой систем, а, следовательно, и всей системы социальных ценностей. Современное гражданское общество есть результат длительного исторического взаимодействия трех процессов: демократизации власти, развития индивидуальной морали и коллективных гражданских качеств. Это общество тесно связано с правовым государством. Другими словами, насколько государство является правовым, демократическим, насколько власть легитимна, настолько и общество является гражданским, законопослушным, лояльным, толерантным и нравственным. Обязанность правового государства состоит в защите свободы и прав граждан, а нравственный долг гражданского общества – в уважении закона, в содействии властям в выполнении своих функций.

Постановка проблемы. Статья посвящена одному из основополагающих принципов уголовного судопроизводства-презумпции невиновности. Анализ последних публикаций. Данную тему изучали такие учёные как Крыжановский В.В., Михеенко М.М., Нор В.Т., Шибико В. П., Рыжков Е., Тертишник В. М., и другие. Цель статьи. Проанализировать вопросы, связанные с презумпцией невиновности. Раскрыть суть презумпции невиновности. Изложение основного материала исследования. Презумпция невиновности — закрепленное в праве положение, согласно которому обвиняемый считается невиновным, пока его вина не будет доказана в установленном законом порядке. Принцип презумпции невиновности (от лат. praesumptio — предположение) — принцип уголовного и административного процесса, в соответствии с которым подозреваемый, обвиняемый, подсудимый, а также привлекающийся к административной ответственности считается невиновным, пока его виновность не будет доказана в предусмотренном законом порядке и вступившим в законную силу приговором суда.

Преступность несовершеннолетних остается непреодолимой в течение нескольких веков и особо ее рост наблюдается в эпоху социально-экономических перемен. Социально-экономические преобразования, происходящие в нашей стране, оказали существенное влияние на состояние преступности несовершеннолетних. Субъективная сторона этих преступлений, являясь их внутренней психологической характеристикой, представляет собой особую психическую деятельность лица, связанную с мотивированным или часто неосознанным совершением преступления. Изменились и качественные характеристики этих деяний, повысилась степень организованности совершаемых преступлений. Преступность несовершеннолетних, как и проблемы ее предупреждения, всегда вызывала повышенное внимание. Это вполне обоснованно, поскольку молодое поколение является естественным резервом социального развития, а нарушения уголовного закона несовершеннолетними свидетельствуют о существующих недостатках воспитания, условий для включения молодежи в жизнедеятельность общества. Распространенность преступлений среди лиц данной возрастной группы, их качественные характеристики не без оснований могут расцениваться как прогностические для всей преступности. Не случайно предупреждение преступлений среди несовершеннолетних рассматривается в масштабах мирового сообщества как важнейший аспект предупреждения преступности в обществе в целом [3].

Постановка проблемы. Статья посвящена исследованию проблем соотношения публичных и частных интересов в сфере хозяйственной деятельности. Анализ последних публикаций. Данная тема довольно часто упоминается в учебной и научной литературе. С темой публичных и частных интересов в сфере хозяйственной деятельности работали такие учёные как Бевз С. І., Безух О. В., Краснова М. В. и другие. Цель статьи. Проанализировать государственные и частные интересы хозяйственной деятельности. Изложение основного материала исследования. Как и другую юридическую дисциплину, хозяйственное право можно определить по предметному признаку, т.е. с общественным отношением, которое регулировалось нормами хозяйственного права. Хозяйственное право - система норм, которые регулируют хозяйственное отношения, т.е. отношения, в которые вступают организации, предприниматели в процессе своей хозяйственной деятельности. Хозяйственные отношения в сфере экономики Украины представляют предмет хозяйственного права. Содержание предмета хозяйственного права можно объяснить двумя основными понятиями: "народное хозяйство" и "хозяйственная деятельность". Указанные понятия определяются в действующем законодательстве Украины. Так, согласно Закону "Об экономической самостоятельности Украины" от 3 августа 1990 г. к народному хозяйству Украины принадлежат все расположенные на ее территории предприятия, учреждения, организации. В совокупности они образовывают народнохозяйственный комплекс Украины. Это основной круг субъектов, которые осуществляют хозяйственную деятельность [4].

Постановка проблемы. Главной целью функционирования такого социального института, как право, является регуляция и упорядочение всей многогранной системы общественных отношений. Государственное правовое регулирование оказывает влияние на людей и социальные группы, закрепляя определенные модели и образцы поведения в качестве общеобязательных правовых норм. Для оптимизации этого процесса крайне необходимо учитывать все особенности общества, в котором функционирует данная система. Именно с этой целью должен проводиться анализ украинской правовой ментальности. Анализ последних публикаций. Тема украинской правовой ментальности, необходимости ее изучения и использования результатов этих исследований для нормализации общественных форм деятельности, становится все более актуальной. Разработкой этого вопроса занимаются такие ученые, как А. В. Мурунова, Е. М. Мануйлов, О. П. Дзьобань, Ю. М. Дмитриенко, В. О. Захарова, П. А. Кравченко и другие. Все они отмечают огромное влияние ментальных особенностей общества на эффективность правового регулирования процессов, происходящих в нашей стране.

Основну роль у регламентації суспільних відносин, які виникають у сфері праці, відіграють норми трудового права України. Перетворення економічного, технологічного, організаційного та соціального характеру виробництва викликали появу нових видів праці і способів її організації, форм зайнятості та видів соціально-трудових відносин, що вимагали адекватного правового забезпечення. В перші роки реформування зміни у законодавстві базувались на старій моделі регулювання трудових відносин. Основним напрямком у розвитку трудового законодавства була його соціальна спрямованість: сприяння адаптації працівників до умов ринкової економіки. Значна увага законодавця приділялась гарантіям зайнятості населення, особливо найменш конкурентоспроможних осіб на ринку праці. Наступним напрямком стало формування колективного трудового права, а головне – законодавства про соціальне партнерство.

Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку від охоронних грамот і привілей до створення сучасної системи охорони винаходів. Актуальною темою на сьогодні є регулювання відносини, пов'язаних з технічною творчістю, що в цивільному кодексі України визначено як патентне право. Об'єкти технічної творчості пов'язані з природними законами матеріального світу; в силу цього вони є відтворювані, вони можуть бути створені незалежно одне від одного самостійно, різними особами і тому вимагають формального офіційного закріплення. Крім того, результати технічної творчості спрямовані на рішення практичних задач – мають прикладне значення. Об'єктами патентного права (промислової власності у вузькому розумінні цього слова) є винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням права власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, регулюються Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і «Про охорону прав на промислові зразки». Найважливішими умовами патентоспроможності об'єктів промислової власності є їхня новизна і промислова придатність. При цьому патентне право закріплює абсолютну (світову) новизну об'єктів промислової власності.

Право на ділову репутацію та право на захист цього нематеріального права гарантується діючим цивільним законодавством України, проте в ньому не дається чітке визначення такій категорії, як «ділова репутація». Це призводить до численних помилок у правозастосовній та судовій діяльності і викликає гострі дискусії в теорії цивільного та господарського права. Проблема питання ділової репутації на сьогодні всебільше привертає уваги з боку як науковців так і практиків. Це обумовлюється недостатньою законодавчою урегульованістю вказаних відносин, відсутністю у цивільному законодавстві загального визначення цивільно-правового інституту, норм, які б передбачали підвідомчість спорів про захист ділової репутації. Метою статті є дослідження правової природи інституту ділової репутації та визначення її поняття та видів. Багато науковців та практиків розглядали поняття «ділової репутації» у своїх працях. Серед них можна виділити таких як А.Власов, Д. Луспеник, І. Саприкіна, О. Хортюк та багато ін.

Постановка проблеми. В теперішній час постає проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Із-за переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки значно зростатиме кількість безробітних, втрачатиметься впевненість у майбутньому. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення. Мета статті. Запропонувати приоритетні напрямки проведення комплексу соціально-економічних заходів чи організацій, спрямованих на послаблення нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень та ін. Виклад основного матеріалу дослідження. Найважливішим елементом у системі соціального захисту населення є соціальне страхування — система матеріального забезпечення найманих працівників, що складається з пенсійного, медичного страхування від безробіття та від нещасних випадків на виробництві.

Мамлакатимизда амалга оширилаётган барча соҳалардаги ислоҳотлар самараси улароқ, давлат ва жамият ҳаётининг энг муҳим тармоқларида ҳам улкан муваффақиятлар ва ютуқларга эришилмоқда. Бу борада фуқароларнинг ўзини-ўзи бошқариш органлари фаолиятини такомиллаштиришга қаратилган суд-ҳуқуқ ислоҳотлари ва уларнинг натижалари ҳам бундан мустасно эмас. Зеро, Президентимиз И.А.Каримов таъкидлаганидек, “Биз бугун сиёсий-ижтимоий ҳаётимизни демократия андозаларига муносиб эркинлаштириш йўлида қадам қўяётган эканмиз, биринчи навбатда, давлатимиз, давлат идоралари ўзига олган ҳуқуқ ва вазифаларни аста-секин, босқичма-босқич нодавлат, ижтимоий, ўзини ўзи бошқарадиган, халқимизнинг хоҳиш-иродасини ифодалайдиган ташкилотларга топширишимиз, уларга кўпроқ ишонч билдиришимиз даркор. Бу - сиёсий ҳаётимизни, давлатни бошқариш сиёсатини тубдан ислоҳ қилиш, янгилаш йўлидаги асосий тамойил, муҳим йўналишимиздир. Бундай нодавлат жамоат идоралари орасида халқимизнинг миллий табиати, азалий анъаналарига асосланган маҳалла бошқарувининг ўрни беқиёс” [1, с. 294].

На сьогодні корупція розглядається як одна з найнебезпечніших загроз правопорядку та демократії. Це негативне явище породжує виникнення таких чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці розвитку держави, що негативно впливає на всі сфери суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну та правову сфери, громадську свідомість. Її суспільна небезпека полягає в тому, що корупція: 1) підриває авторитет держави, завдає шкоди утвердженню демократичних основ управління суспільством, побудові та ефективному функціонуванню державного апарату; 2) суттєво обмежує конституційні права та свободи людини й громадянина, особливо пересічних громадян, які найбільше потерпають від неї і неспроможні уникнути корупційного тягаря, втрачають при цьому віру в демократичні засади суспільства і держави; 3) порушує принципи верховенства права; 4) призводить до гальмування та викривлення правових, соціально-економічних реформ, перешкоджає розвитку ринкових відносин, передусім середнього та малого підприємництва, а також - надходженню іноземних інвестицій; 5) грубо порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими та службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектора; 6) надає незаконні привілеї корумпованим угрупованням і кланам, підпорядковує державну владу їх інтересам; 7) сприяє криміналізації та “тінізації” економічних відносин, легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом; 8) порушує принципи соціальної справедливості та законності; 9) нищить основоположні духовні, моральні та суспільні цінності [1].

С развитием товарно-денежных отношений на Украине все более важным элементом рыночной экономики становятся такие объекты промышленной собственности, как товарные знаки. Рыночный механизм чутко улавливает реакцию потребителя на производимый товар. Поэтому в индивидуализации предлагаемых товаров в равной степени заинтересованы и потребители и производители. Одним из средств индивидуализации продукции является товарный знак. Наряду с отличительной функцией товарный знак вызывает у потребителей определенное представление о качестве продукции. Являясь своего рода визитной карточкой предприятия, товарный знак обязывает предприятие дорожить своей репутацией и постоянно заботиться о повышении качества продукции. Одной из важных функций товарного знака является реклама выпускаемых изделий, поскольку завоевавший доверие товарный знак способствует продвижению любых товаров, маркированных данным знаком. Известно, что на мировом рынке цена изделий с товарным знаком в среднем на 15-25% выше, чем цена анонимных товаров.

Е.Сазерленд (EdwinSutherland), який увів до наукового вжитку поняття "білокомірцевої злочинності" ще в 1939 році на щорічній зустрічі Американської асоціації соціологів (AmericanSociologicalSociety). Цейтермінвінвизначав як злочин, якийздійснюється респектабельною людиною з високимсоціальним статусом у процес івиконання професійної діяльності. Економічний стан України є одним із вирішальних чинників соціального розвитку громадянського суспільства та держави в цілому. Відповідно до Конституції України однією з найважливіших функцій держави є забезпечення її економічної безпеки (ст. 17), яка полягає, зокрема, в створенні сприятливих умов для нормального розвитку всіх сфер економіки країни. Але, якщо проаналізувати реалізацію цієї функції, можна побачити деякі прогалини в діяльності уповноважених на це органів виконавчої влади, що певним чином впливає на рівень економічної злочинності в Україні. Вже тривалий час економічна злочинність завдає суттєві матеріальні збитки державі, знижуючи рівень її національної безпеки. Цей вид злочинності погіршує життя суспільства загалом, тому боротьба з ним є одним із пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й всіх структур нашої держави.

Охорона і захист авторського права відіграє важливе значення, оскільки це пов’язано з тим, що ринкова економіка дає широкі можливості для розвитку правовідносин у сфері творчої діяльності і таким чином спостерігається широкий розмах посягань на авторське право. Актуальність даної теми обумовлено тим, що авторське право є одним із визначальних факторів сприйняття кожної держави, як високо цивілізованої не тільки на папері, але і у реальному житті. Адже авторське право - це одне з прав, яке є важливим для держави. Метою статті є дослідження деяких проблем, пов’язаних із захистом авторського права в Україні та винайденням шляхів для їх подолання. Дослідженням проблем захисту авторського права в різні періоди займалися такі видатні вчені, як: Рудник Т.В., Штефан О., Різник Ю.С., Чернецький І.Є., Фучеджі В.Д., Ганеліна К.І. та інші. Духовна творчість народу є показником його мудрості, культури і моралі. У суб’єктивному розумінні авторське право є сукупніс¬тю прав, які належать автору або його правонаступником у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва.

Актуальність даної теми зростає в сучасних умовах вільної ринкової економіки зростає кількість осіб, що бажає займатись підприємницькою діяльністю, тому у зв'язку з цим ще більшого значення набуває регулювання відносин у сфері підприємництва, яке могло б забезпечити стабільність та можливість розвитку сфери господарювання. Проблема підприємницького права в Україні розглядається у наукових працях наступних вчених: А.Г. Бобрової, І.В. Голованя, С.М. Грудницької, О.Р. Зельдіної, В.В. Лаптева та інших. Підприємницьке право не є класичною галуззю права. Воно сформувалося порівняно нещодавно в результаті необхідності врегулювання специфічних відносин, що виникають у зв'язку із зайняттям підприємницькою діяльністю. Донедавна підприємницьке право за своєю природою вважалося комплексною галуззю права. На відміну від основних галузей, комплексні формуються не за предметом правового регулювання (тобто сферою однорідних відносин), а за такою підставою, як об'єкт правового впливу. Таким об'єктом є підприємницька діяльність, що розглядається як цілісне утворення, яке для свого функціонування вимагає регулювання окремими нормами різних галузей права у комплексі.